Перша наша зустріч відбулася похмурим осіннім днем у тісному, побудованому ще для радянської класики, Дідовому гаражику.
На дворі 199… а втім і не важливо який рік. Зовсім молодий, невтомний і пронизливий я, під час обмивання іноземної покупкичленами сім'ї та веселим київським перекупником, непомітно для всіхвилучив ключі з Дідових штанів і проникнув до обителі першоїіномарки невеликого райцентру.Незабутні картини дитячої пам'яті.Енний раз ковзаючи поглядом по важкому силуету, спотикаючись прошрифт на кришці багажника.Вражало все:від розмірів і елегантностікузова до запаху в салоні.Здавалося, модель - шедевр. Завдякидоведеним, на той час, до досконалості формам кузова, коефіцієнтаеродинамічного опору становив всього 0, 30 На секунду, хронометрпоказував 1982! Аеродинаміці тут підпорядковано все, відсигарообразного силуету до плоских декоративних ковпаків коліс.
Втікали роки володіння:дбайлива «Дідусина їзда до церкви», насолода плавністю ходу та динамікою двигуна, потім поступованеобхідність обслуговування і зокрема — придбання розхідників зжменю об'ємами, але на суми, що у кілька разів перевищуютьсередньомісячну з/ п тих далеких років…
Як наслідок — вигул авто набуває характеру рідкісного, азберігачем мобіля стаю я. Про що і розповідь.
