Минуло півроку, на машину підписано 40 осіб, так що, напевно, варто зробити перший запис у бортовик:-).
Час - Жовтень 2014 року
Предмова
Історія почалася в 1987 року, коли мій дідусь продав 412-му родичу (той на ньому ще з'їздив до Польщі і в цій же поїздці перевернув) і купив 2140SL.Дід любив транспорт і, починаючи з юності, у нього було кілька мотоциклів, вухасти запорожець, 412-й москвич і 2140SL Машина використовувалася як у будь-якій сім'ї - це була робоча конячка необмеженого нічим, крім фантазії господаря, профілю:-) Їздили зазвичай то на базар, то до родичів у село, а ще частіше їздили на городи ( а їх було дуже багато.. На моїй пам'яті багато поїздок, в яких люкс вантажили картоплею під зав'язку (повний багажник, кілька мішків на даху + всяка дрібниця в салоні) Загалом все як у всіх.
Школяр за кермом:-)
2011 рік. На тлі Chery Kimo Майже чотири роки автомобіль не експлуатувався. Дід вже не їзди, а розлучатися з улюбленим апаратом було складно... Але в 2013 прийнято рішення все ж таки віддати автомобіль мені. Єдиною проблемою, яка виникла, була відстань у майже 700 кілометрів між Мукачево та Житомиром, де автомобіль знаходився. Відразу ж зайнятися цим питанням не було змоги. Все було відкладено на 2014 рік. Роздумували три варіанти доставки:
1) Поїздом з Києва. На сайті Укрзалізниці ця послуга була і коштувала вона набагато дешевше, ніж сума за бензин для такого маршруту!
За планом треба було вночі заїхати до Києва і справу зроблено, а далі з Ужгорода до Мукачевого 40 км якось доїхали б. Все було ідеально, крім однієї дрібниці... Цієї послуги, як нам сказали, вже немає пів року. Навіщо інфа на сайті - не зрозуміло ... У складі експедиції з 3 людей з видобутку Москвича був чоловік моєї сестри - Сергій, який запропонував нам взагалі довезти машину на евакуаторі. Фішка була в тому, що є знайомий евакуаторник і він часто возить биті авто киян (закарпаття - туристичний край та ДТП за участю мешканців столиці не рідкість). На дорозі назад він забрав би Люкс. Залишалося тільки, як би це дико не звучало, чекати на аварію. Слава Богу такого не сталося.
3) Найпростіший і найстрашніший для мене - 670 км на Москвічі:-). Так ми й зробили.
Пожвавлення
У другій половині жовтня 2014 року поїздом ми поїхали до Житомира (я, мій батько, і чоловік сестри - зварювальник та автомобільний фахівець - Сергій). О 9-й приїхали, о 10-ій, оскільки старий акумулятор помер, пішли до найближчого автомагазину (благо поряд). Купили, повернулися, пару хвилин на огляд і підключення акуму ну і… Так, він завівся! Варто відзначити, що року півтора тому його заводили, але все одно я здивувався, як і всі інші:-). Потекла прокладка бензонасоса, але це дрібниця. Далі кинули два колеса з гаража в багажник і поїхали на шиномонтажку.
Добре, коли все поруч. Краще колеса - на авто, гірше в багажник. Всі відбалансували, накачали. Наступний етап - знайти яму або естакаду і зробити страховку. Знову ж таки, поруч кооператив Схід, де багато шабашників. Поїхали ми туди шукати естакаду. Варто відзначити, що добре стукали "пальці". Імовірно, виною всьому бензин.
Сергій за кермом:-)
Мужики без проблем дозволили скористатися їхньою естакадою
Біглий огляд показав, що пацієнт живий і все у нас добре. Відразу в «адмін будівлі» кооперативу зробили страховку. Широка посмішка не сходила з мого обличчя. Ще немає обіду, а МІЙ Москвич їздить! Все відмінно! Я не вірив у те, що відбувається:-).
Було запропоновано проїхати кілометрів 10-15 у бік Києва (знову ж таки, траса поряд) подивитися на поведінку авто, чи не потече щось і взагалі зайвим не буде. Проїхали в один бік, вийшли. Поторкали колеса і, заднє праве, було дуже гарячим. От і не дарма вирішили протестувати. Назад їхав я за кермом. Варто відзначити, що це була перша моя поїздка в ролі водія цього автомобіля і я взагалі не дуже зрозумів, що воно і як (їжджу на батьківській Chery Kimo 4 роки і іноді на ВАЗ 21013 Сергія).
і пішли в гараж дивитися, в чому ж проблема з колесом (добре що у нас є Сергій; -)).
Проблема була у гальмівному циліндрі. Він сильно заіржавів, але його посмикали, розробили і поставили на місце. Як потім виявилося, цих циліндрів у гаражі було кілька штук.
Ввечері бабуся нас відправила нарізати віників. Дорогою покаталися по ямах, послухали ходівку. Зробили кілька фото (мені вони дуже подобаються). За Люксом я з Сергієм Думали їхати додому наступного дня, але це якось по- варварськи - приїхали, забрали машину та поїхали. Була можливість день ще побути, що ми і зробили. Перекопали город, всяких дрібниць зробили по господарству:-).
Так само не поспішаючи перебрали гараж. Багато корисного для люксів знайшли. Що могли, завантажили у багажник. Що не влізло - залишили.Не скажу точно, скільки кілограм додалося до ваги автомобіля, але просів він помітно. Дуже мені не сподобався в'їлий пил на картах дверей, та й взагалі варто було прибрати в автомобілі. Поки батько з Сергієм перебирали запчастини, я зайнявся чисткою салону. . На одометрі позначка 81 200 км. Заправили до повного бака (вирішили залити дев'яносто п'ятий, щоб пальці перестали стукати. Як мали рацію), оцінили «світло» фар. Люкс дуже неохоче прощався із Житомиром. За 20 км дороги ми двічі зупинялися. Не хотів і все їхати. 80 км/год стеля та дивна робота двигуна. Відкрили корпус повітряного фільтра, а там біла піна із системи відведення картерних газів. Зрозуміло. Шланг пустили вниз, посмикали свічки. Їдемо. Начебто все добре… Ну як добре. На вулиці мінус 5, а у нас на дверях немає ущільнювачів:-))) Двосторонній скотч, який увечері понаклеювали на двері, не рятував. На узбіччі промайнуло дві вантажівки з гарматами, на одній з яких заклинило колесо і військові його гасили. Далі зупинилися заправитися. Розуму сказати «до повного» не вистачило. Вирішив заправити на 20 літрів, судячи зі стрілки має увійти без проблем. Але без проблем немає. Вже десь на 15 пістолет почав відстрілюватись. Проблема в тому, що у нас повний багажник запчастин, а горловина бензобака у Москвича ззаду, то плюс до всього знаходиться низько. Ось весь бензин і знаходиться під горловиною. Добре, що працівник АЗС знайшов сам для нас ємність і бурча відправив далі:-).
Про те, як не могли собі кави з автомата налити взагалі говорити не буду. Ну, ви зрозуміли, так? Приїхало 3 колгоспники на перекошеному Москвичі, бензин не влазить, каву собі купити не можу:-))).Ну та гаразд, їдемо далі.
За кермо сів я. Якось дивно їхав для мене Москвич, мабуть давали своє ресори та повний багажник. Між Рівненською та Львівською областями трапився казус. Скинув швидкість перед постом ДПС, з 4 на 3 намагаюся переключити - а ні, педаль зчеплення не натискається взагалі. Пощастило, так пощастило... З вуха вилетів робочий циліндр зчеплення, стопорне кільце кудись «відлучилося»:-).
Згадали, оскільки кілька разів на рік цим маршрутом їздимо, що метрів через 400 естакада і місце відпочинку (де ми і планували зупинитися). Ну що, Сергій за кермо, першу встромив, завів машину, перейшов на другу, третю... У мене щелепа відвисла, у батька, чесно кажучи теж. Виявляється і без зчеплення можна перемикати передачі:-)) Знатиму (чесно кажучи потім знадобилося).
На естакаду заїжджали теж весело, ну та гаразд:-). Не всі ми снайпери. Відразу хочу сказати особливе спасибі всім, хто масло зливає прямо під естакаду - я вас люблю! Зробили зі старих покришок і дощок острів у цьому морі відпрацювання, знайшли шматок дроту і зварганили стопорне кільце:-)). У цій поїздці зрозуміли, що Москвичу треба всього 3 інструменти:ріжковий ключ, викрутка і плоскогубці (на жаль останніх не знайшлося). Далі, через специфічну роботу зчеплення, їхав Сергій (у Москвічі з'явився подвійний вижим).
Так само було зроблено висновок, що боїться Люкс правоохоронців - у Львівській області проїжджали повз авто ДАІ і знову він почав барахлити. Добре, що це було тимчасове явище.
Так ми дотягли до гір. На заправці біля Сколе зустріли джипірів. Не залишив мене байдужим цей ЛУАЗ. У Закарпатську область в'їжджали вже в сутінках. Знову оцінили «світло»+ варто не забувати про те, що багажник тягнувся до землі. Фари світили в небо, але нам ніхто далеким так і не моргав. Ось так ми в темпі 80-110 кілометрів на годину доїхали до пункту призначення. Всі втомлені, а я щасливий. У грудні діда не стало... На честь нього на драйві Москвич називатиметься Léon.
PS У грудні діда не стало… На честь нього на драйві Москвич називатиметься Léon.
"а я щасливий.PS У грудні діда не стало… На честь нього на драйві Москвич називатиметься Léon.










Коментарі(3)
Jora-Bazukaбув 1 рік тому
Їжджу на KIA Ceed SW Sërfovoz 2
Дніпро, Дніпропетровська область
Відмінна розповідь!
EugeneKhбув 6 місяців тому
Їжджу на Volkswagen Passat US 2.5 атмо
Київ, Київська область
Чудова розповідь! Атака клонів у справі, нас вже четверо! Відмінний автомобіль з невеликим пробігом, бажаю освоїти його повною мірою і радіти автомобілізму. Пам'ять дідові Леоніду ...
ViT-Vetalавторбув 29 днів тому
спасибі! я намагатимуся.