0. Головна

Минуло півроку, на машину підписано 40 осіб, так що, напевно, вартозробити перший запис у бортовик:-).

<
Час — Жовтень 2014 року

Предмова
Історія почалася в 1987 року, коли мій дідусь продав 412-му родичу (той на ньому ще з'їздив до Польщі і в цій же поїздці перевернув) ікупив 2140SL.Дід любив транспорт і, починаючи з юності, у ньогобуло кілька мотоциклів, вухасти запорожець, 412-й москвич і 2140SLМашина використовувалася як у будь-якій сім'ї - це була робочаконячка необмеженого нічим, крім фантазії господаря, профілю:-)Їздили зазвичай то на базар, то до родичів у село, а ще частішеїздили на городи ( а їх було дуже багато.. На моїй пам'яті багатопоїздок, в яких люкс вантажили картоплею під зав'язку (повнийбагажник, кілька мішків на даху + всяка дрібниця в салоні) Загаломвсе як у всіх.

< 2009 рік Я, дідусь Леонід та батько Валерій
Школяр за кермом:-)
2011 рік. На тлі Chery Kimo Майже чотири роки автомобіль неексплуатувався. Дід вже не їзди, а розлучатися з улюбленим апаратомбуло складно... Але в 2013 прийнято рішення все ж таки віддатиавтомобіль мені. Єдиною проблемою, яка виникла, була відстань умайже 700 кілометрів між Мукачево та Житомиром, де автомобільзнаходився. Відразу ж зайнятися цим питанням не було змоги. Всебуло відкладено на 2014 рік. Роздумували три варіанти доставки:
< 1) Поїздом з Києва. На сайті Укрзалізниці ця послуга була ікоштувала вона набагато дешевше, ніж сума за бензин для такогомаршруту!
За планом треба було вночі заїхати до Києва і справу зроблено, адалі з Ужгорода до Мукачевого 40 км якось доїхали б. Все булоідеально, крім однієї дрібниці... Цієї послуги, як нам сказали, вженемає пів року. Навіщо інфа на сайті - не зрозуміло ... У складіекспедиції з 3 людей з видобутку Москвича був чоловік моєї сестри -Сергій, який запропонував нам взагалі довезти машину на евакуаторі.Фішка була в тому, що є знайомий евакуаторник і він часто возитьбиті авто киян (закарпаття – туристичний край та ДТП за участюмешканців столиці не рідкість). На дорозі назад він забрав би Люкс.Залишалося тільки, як би це дико не звучало, чекати на аварію.Слава Богу такого не сталося.
3) Найпростіший і найстрашніший для мене – 670 км на Москвічі:-).Так ми й зробили.

Пожвавлення
У другій половині жовтня 2014 року поїздом ми поїхали до Житомира (я, мій батько, і чоловік сестри – зварювальник та автомобільнийфахівець – Сергій). О 9-й приїхали, о 10-ій, оскільки старийакумулятор помер, пішли до найближчого автомагазину (благо поряд).Купили, повернулися, пару хвилин на огляд і підключення акуму ну і…Так, він завівся! Варто відзначити, що року півтора тому йогозаводили, але все одно я здивувався, як і всі інші:-). Потеклапрокладка бензонасоса, але це дрібниця. Далі кинули два колеса згаража в багажник і поїхали на шиномонтажку.

Привіт, клієнт! :215245
Добре, коли все поруч. Краще колеса — на авто, гірше в багажник.Всі відбалансували, накачали. Наступний етап - знайти яму абоестакаду і зробити страховку. Знову ж таки, поруч кооператив Схід, де багато шабашників. Поїхали ми туди шукати естакаду. Вартовідзначити, що добре стукали "пальці". Імовірно, виною всьомубензин.
Сергій за кермом:-)
Мужики без проблем дозволили скористатися їхньою естакадою

Біглий огляд показав, що пацієнт живий і все у нас добре. Відразу в«адмін будівлі» кооперативу зробили страховку. Широка посмішка несходила з мого обличчя. Ще немає обіду, а МІЙ Москвич їздить! Всевідмінно! Я не вірив у те, що відбувається:-).
Було запропоновано проїхати кілометрів 10-15 у бік Києва (знову жтаки, траса поряд) подивитися на поведінку авто, чи не потече щосьі взагалі зайвим не буде. Проїхали в один бік, вийшли. Поторкаликолеса і, заднє праве, було дуже гарячим. От і не дарма вирішилипротестувати. Назад їхав я за кермом. Варто відзначити, що це булаперша моя поїздка в ролі водія цього автомобіля і я взагалі не дужезрозумів, що воно і як (їжджу на батьківській Chery Kimo 4 роки ііноді на ВАЗ 21013 Сергія).
і пішли в гараж дивитися, в чому ж проблема з колесом (добре що унас є Сергій; -)).

Будиночок у якому жив SL

Проблема була у гальмівному циліндрі. Він сильно заіржавів, алейого посмикали, розробили і поставили на місце. Як потім виявилося, цих циліндрів у гаражі було кілька штук.
Ввечері бабуся нас відправила нарізати віників. Дорогою покаталисяпо ямах, послухали ходівку. Зробили кілька фото (мені вони дужеподобаються). За Люксом я з Сергієм Думали їхати додому наступногодня, але це якось по- варварськи – приїхали, забрали машину тапоїхали. Була можливість день ще побути, що ми і зробили.Перекопали город, всяких дрібниць зробили по господарству:-).
Так само не поспішаючи перебрали гараж. Багато корисного для люксівзнайшли. Що могли, завантажили у багажник. Що не влізло –залишили.Не скажу точно, скільки кілограм додалося до вагиавтомобіля, але просів він помітно. Дуже мені не сподобався в'їлийпил на картах дверей, та й взагалі варто було прибрати вавтомобілі. Поки батько з Сергієм перебирали запчастини, я зайнявсячисткою салону. . На одометрі позначка 81 200 км. Заправили доповного бака (вирішили залити дев'яносто п'ятий, щоб пальціперестали стукати. Як мали рацію), оцінили «світло» фар. Люкс дуженеохоче прощався із Житомиром. За 20 км дороги ми двічі зупинялися.Не хотів і все їхати. 80 км/год стеля та дивна робота двигуна.Відкрили корпус повітряного фільтра, а там біла піна із системивідведення картерних газів. Зрозуміло. Шланг пустили вниз, посмикали свічки. Їдемо. Начебто все добре… Ну як добре. На вулицімінус 5, а у нас на дверях немає ущільнювачів:-))) Двостороннійскотч, який увечері понаклеювали на двері, не рятував. На узбіччіпромайнуло дві вантажівки з гарматами, на одній з яких заклинилоколесо і військові його гасили. Далі зупинилися заправитися. Розумусказати «до повного» не вистачило. Вирішив заправити на 20 літрів, судячи зі стрілки має увійти без проблем. Але без проблем немає.Вже десь на 15 пістолет почав відстрілюватись. Проблема в тому, щоу нас повний багажник запчастин, а горловина бензобака у Москвичаззаду, то плюс до всього знаходиться низько. Ось весь бензин ізнаходиться під горловиною. Добре, що працівник АЗС знайшов сам длянас ємність і бурча відправив далі:-).
Про те, як не могли собі кави з автомата налити взагалі говорити небуду. Ну, ви зрозуміли, так? Приїхало 3 колгоспники на перекошеномуМосквичі, бензин не влазить, каву собі купити не можу:-))).Ну тагаразд, їдемо далі.
За кермо сів я. Якось дивно їхав для мене Москвич, мабуть давалисвоє ресори та повний багажник. Між Рівненською та Львівськоюобластями трапився казус. Скинув швидкість перед постом ДПС, з 4 на3 намагаюся переключити - а ні, педаль зчеплення не натискаєтьсявзагалі. Пощастило, так пощастило... З вуха вилетів робочий циліндрзчеплення, стопорне кільце кудись «відлучилося»:-).
Згадали, оскільки кілька разів на рік цим маршрутом їздимо, щометрів через 400 естакада і місце відпочинку (де ми і планувализупинитися). Ну що, Сергій за кермо, першу встромив, завів машину, перейшов на другу, третю... У мене щелепа відвисла, у батька, чеснокажучи теж. Виявляється і без зчеплення можна перемикатипередачі:-)) Знатиму (чесно кажучи потім знадобилося).
На естакаду заїжджали теж весело, ну та гаразд:-). Не всі миснайпери. Відразу хочу сказати особливе спасибі всім, хто маслозливає прямо під естакаду – я вас люблю! Зробили зі старих покришокі дощок острів у цьому морі відпрацювання, знайшли шматок дроту ізварганили стопорне кільце:-)). У цій поїздці зрозуміли, щоМосквичу треба всього 3 інструменти:ріжковий ключ, викрутка іплоскогубці (на жаль останніх не знайшлося). Далі, через специфічнуроботу зчеплення, їхав Сергій (у Москвічі з'явився подвійнийвижим).
Так само було зроблено висновок, що боїться Люкс правоохоронців – уЛьвівській області проїжджали повз авто ДАІ і знову він почавбарахлити. Добре, що це було тимчасове явище.
Так ми дотягли до гір. На заправці біля Сколе зустріли джипірів. Незалишив мене байдужим цей ЛУАЗ. У Закарпатську область в'їжджаливже в сутінках. Знову оцінили «світло»+ варто не забувати про те, що багажник тягнувся до землі. Фари світили в небо, але нам ніхтодалеким так і не моргав. Ось так ми в темпі 80-110 кілометрів нагодину доїхали до пункту призначення. Всі втомлені, а я щасливий. Угрудні діда не стало... На честь нього на драйві Москвичназиватиметься Léon.

"а я щасливий.

PS У грудні діда не стало… На честь нього на драйві Москвичназиватиметься Léon.

"а я щасливий.

PS У грудні діда не стало… На честь нього на драйві Москвичназиватиметься Léon.