Подорож до Албанії Частина 1

Вчора повернулися з поїздки, ми вперше подорожували машиною і намнеймовірно сподобалося хоч і втомилися дуже. Постараюся зробитидокладний звіт, але розбиватиму на частини.

>

Переглянувши з дружиною багато варіантів про літню відпустку мизупинилися на такій країні як Албанія в селище Ксаміл і поїхативирішили на машині.
Посидівши над гугл картою я отримав такий маршрут
Київ-Кишинів-Бухарест-Русі-Софія-Скоп'є-Охрід-Поградець-Ельбасан-Влера-Саранда-Ксаміл
З ночівлею в Бухаресті, м. Охриді та Поградці (озеро Охрід дужегарне і відпочиваючи на ньому планувалося трохи відпочити передфінальним ривком через гори Албанії в Ксаміл
З речей взяли не багато, помістилося в одну валізу, 4 пляшки питноїводи по 6 л кожна, два шезлонги що б там не орендувати (або якщобезлюдний пляж знайдемо, на машині ж їдемо), і їду в дорогу. 3.30, швидко поснідали і о 4.00 ранку я вже прогрівав машину і контрольноперевіряв олію та колеса і нашу подорож почалося.

У Шлях!

< br> На окружній, біля жулянського мосту заїхав назаправку UPG (вважаю що на сьогодні це найкращий бенз і газ) ізаправив повний бак газу та бензину (чи мало). Дорога по одеськійтрасі захоплення не викликає, але побоювань що відваляться колесанемає)), у київській області її в шаховому порядку роблять, алеоскільки ми їхали дуже рано, то в пробки не потрапили.

Нагадаю що у мене балон для газу у мене не великий, всього 43л (міститься ~35л) і через побоювання не знайти далі заправку, вирішив заправитися перед поворотом на право на Кишинів. На Wogбула величезна черга і ми вирішили їхати далі, бо о 13.00 мипланували пообідати вже у Кишиневі. Заправився я вже коли почавнервувати на якійсь безіменній заправці з логотипом квіточки, і тутперша невдача — газ був такий г*вняний що на 5-й передачі у мененавіть швидкість почала падати з матюками я повернув з одеської направо і мої мати мати сусіди в Києві почули. Дороги нема. Взагалі.Є бетонні плити, які як тимчасову дорогу ще поклали в совку, а такяк немає нічого постійного тимчасового потім залили тонким шаромасфальту, все це під дією коренів і погоди розлетілося і піднялося.Їхати від одеської до кордону з Предністров'ям 83 км я їх їхавгодини півтори не менше)))

на фото вона краще ніж насправді, повірте на слово))

<
Але через те, що на одеській я трохи давав газу, до українськогокордону під'їхали вчасно, о 10-00. Процес виїзду з України тазаїзду в Предністров'я стандартний — Перевірка з паспорту татехпаспортузеленої карти та огляд речей. Для Проїзду Придністров'ямдовелося купити їх "зелену карту" за 111, 0 грн. Як і впустили доМолдови без запитань, тільки продали віньєтку за 8 євро та впаспорті штамп не поставили, бо юридично штамп в'єзда до Молдовимають поставити у Предністрові… Телепепортувався. Після перетинукордону одразу заправитися не вдалося, оскільки євро вони неберуть, і підказали, що найближчий обмінник у Кишиневі. Доїхавшитуди, теж довелося побігати, поки знайшли, де обміняли 10 євро. Навиїзді з міста я заправився газом та пообідавши запасами ми поїхалиу бік Румунії. Дороги біля Кишинева нові та їх продовжують робитидалі за що їм похвала.

Дорога біля Кишинева. Без коментарів. Я не відразу помітив, щонавігатор повів через дорогу місцевого значення, а коли побачиввирішив не повертатися і їхати далі. І я вперся знову в ремонтдороги, мене це навіть трохи здивувало, дорога місцевого значеннячерез якісь села та ліси і там роблять капітальну заміну покриття, з подушкою та гарним котлованом, у нас навіть у київській областітак скаржаться робити, посилаючись на відсутність грошей танормальний стан старої подушки, а за фактом просто бабловідмивають. Водять у Молдові як у нас, по-жлобськи, різниці я непомітив. Молдова мала країна та я швидко доїхав до кордону зРумунією, там була черга та довелося півтори години постояти.Дочекавшись пройшли стандартну процедуру із зовнішнім оглядомбагажника, речей у салоні та документів. Коли нас відпускали, топопередили що для їзди дорогами потрібна веньєтка, її можна купитина першій же заправці, що ми і зробили за 7 євро, заодно ідозаправившись газом, тут зроблю невеликий відступ газ у румунівпросто відмінний, тяга краще і я перевіряв ще раз 2 рази - витрата7, 5 л на 100 км проти 9, 5 л "крутого" UPG або Сокара, шах імат.
Дороги варто виділити окремо./p>
Та це не таке покриття як на європейських автобанах, але НІДЕ немаєям, вибоїн, тріщин або сміття на узбіччях. Ніхто не нудить надорогах, якщо є можливість тих, хто їде, швидше пропускають. Ніхтоне виганяє, максимум під'їдуть ззаду і дотримуючись дистанціїдалеким світлом попросять поступитися дорогою. Ніхто не кидає своєавто на проїжджій частині і не переходить дорогу у неналежномумісці. У всьому є винятки, але вони не є значними і навіть незалишили неприємного осаду. Поліція реально працює, вони стоять іпатрулюють, з ними ніхто не сперечається, при мені летів X6 зіталійськими номерами і поліція наздогнала його після "поліцейського" розвороту.Через деякий час він мене знову наздогнавале більше швидкість вже не порушував і близько години я його бачиву заднє дзеркало))
З-за такого швидкісного режиму (села 40км на годину і траса 90км нагодину) до Бухареста доїхали до 12-ї ночі завалилися взаброньований номер, нашвидкуруч перекусили запасами тазаснули.