Зимові історії

, посмішок, багато щасливих моментів) Побажаю вам, щоб вашангел-охоронець ніколи вас не залишав - будь ви пішоходом абоводієм, ну і звичайно ж ні цвяха, ні жезла, ні хамів на дорозі, авиключно гладкого асфальту, зелених світлофорів, якісних запчастин, ніяких поломок і якісного бензину)
Звичайно хотілося приїхати додому, поспати, прокинутися 31-го, визирнути у вікно і побачити багато снігу, кидатися сніжками, можливо сніговика зліпити, подуріти на білому покривалі, послухатирипіння снігу під ногами (так-так, я дуже люблю цей звук =)) Але нажаль матінка-природа не захотіла влаштувати нам новорічне диво ідовелося зустрічати НГ без снігу. До того ж, у диво потрібно вірити– сніг ще обов'язково укутає нашу країну в білосніжне вбрання (щовласне зараз і відбувається =)).
<
31 грудня. Сьогодні до нас прийде новий рік, а старий тихо піде, побажавши нам усього доброго й несе з собою всі біди та негаразди.Мені пощастило цієї ночі дістати ключі від квартири своїх кумів, тому святкувати було де, залишилося тільки прикрасити і розставитиїжу на столі. Справі допомагали моя машина і друзі) За списком всебуло куплено, продукти відвезені на місце святкування, компаніязібрана, я ж, поки все накривали і прикрашали поїхати за товаришем, який в останній момент вирішив святкувати з нами, після чоговирішив відігнати машину в гараж, щоб вона зустріла Діда учервоному одязі в теплі та затишку, а не в сирості нічного міста.Завіз у гараж, повернув ключ у положення «вимкнено», вийшов, провіврукою по даху, побажав всього гарного їй і сказав, що скороповернуся) Потім з Жекою (так друга звуть, якого забирав) почапалина квартиру по калюжах та бруді нічного міста …
Пару фото, бо хочеться хоч якось розбавити.
Ось такими ми були о 4-й ранку:

> Жарт) Ми практично і не пили, але пару фот у такому стиліпотрібно було зробити - НГ як ні як)
Герой вечора (або ж ночі) - Жека. У твістері йому не булорівних:
Ну і ми навіть поспівати встигли. І настав – довгоочікуваний 2012.Хтось чекає кінця світу, хтось чергового підвищення на роботі, хтось чекає на поповнення в сім'ї, хтось планує кардинально змінитижиття, взагалі у кожного свої плани.
Ну а я що ж? Відсвяткували, прийшов додому 1 го січня надвечір, тай завалився спати, а що ще робити після святкування)
2-ї справи пішли веселіше – набрався сил, розпакував сумку з речамита подарунками від Петра та його « Осінній» та й пішов у гараж.Насамперед замінив оптику на Осваровську. Натягнув чохли на переднєсидіння, до заднього так руки і не дійшли, до того ж чохли від Юри (шторм21013) мені дуже сподобалися, але на жаль вони для 011 –передні крісла мають трохи іншу форму, ніж у 01. Причепив панорамнедзеркало ОДЕСА та підключив електронні годинники на них.

Вони мене дуже посміхнули - схожі у мене були в дитинстві нанастільній лампі - прям ностальгія взяла по дитинству і всімприємним моментам з нього) Машина в свою чергу радує - бігаєпотроху, бензину їсть у міру, теплом своїм зігріває в холоднівечори. Невеселі, все навколо сіре та похмуре. Мене, людину пожиттю як веселого огорнула якась смуток, настрій впав, взагаліпогана погода явно вплинула на мене. Не хотілося нічого – нігуляти, ні гуляти. На дзвінки друзів відповідав мляво або взагаліне відповідав. І ось сиджу я у своїй кімнаті, чую, як по склу б'ютькраплі дощу, проводжу поглядом по кімнаті і тут бачу ключі відмашини. Знаючи як вона підвищує мені настрій, переодягся, пішов угараж. Душе хотілося тиші, спокою, тихої, приємної музики. Вирішивзняти габажник з даху, бо він торохтів, хоча начебто всі гайкизатискав на совість. Завів, прогрів її та виїхав. Проїхавсявулицями покритим мороком (у нас на районі зі світлом не все такдобре) та туманом, потім мій корабель плавно викотив на дорогу згарним освітленням та покриттям. Неспішно заїхав до Паші, забравйого та поїхали відбудовувати Осварівську оптику. Хотів опуститизад машини, але батько десь сховав рідні проставки під пружини, тожвона й досі у стилі «сракера». При налаштуванні проблем не виникло– регулювальні гвинти не підвели і чіткий пучок світла буввиставлений за інструкціями. Світло звичайно тішило. Попередняоптика не давала такої яскравості та чіткості – права фара маларозмитість світлового пучка. Трохи поговорили з Пашкою, проїхалисявже нічним містом, випили по чашці кави, зажували батончиком ірозбіглися по хатах. Чорт забирай, як добре світить оптика)Величезне спасибище Петру за подарунки.
Наступні дні були такі ж сірі. Настрій все також не зрушувався знульової точки, але коли я сідав у машину, обхоплював тонке кермопальцями, включав улюблену музику, то все здавалося не так погано.Ах так, розповім вам ще одну історію. Намічалася в нас зустрічоднокласників. Я звичайно ж приїхав на своїй машині, так як до менедодому транспорт добирається насилу, та й хотілося по максимумупоїздити, бо в Києві мені цього страшенно не вистачає. Зустрічпройшла добре, побачив людей, яких не бачив років 5. Для менечомусь ніхто начебто і не змінився – так, подорослішали, з'явилисянові проблеми, але такі ж, як і 10 років тому – так само жартуємо, спілкуємося… Сиділи ми в кафе, де було дуже душно і всі періодичновиходили на вулицю покурити і подихати свіжим повітрям. Я невиняток. Ну ось, в черговий раз вийшовши на вулицю, вирішивпоказати своїм однокашникам машину – вони про неї багато чули, алене бачили жодного разу. Усім вона сподобалася, але один почаврозповідати що його 10ка краще.
(б) — Ти не порівнюй 30-річну машину зі своєю.
(а) — Так, я розумію, але все одно мені у своїй якось звично
(б) - Ну кому як, мені у своїй добре
(а) - Дай проїдусь?
(б) - Ти випив
( А) — Та я рушити, відчути її. Ну думаю якщо метр проїде – нічогопоганого не трапиться. Завів, поставив на ручник для прогріву. —Чого так довго? Навіщо її взагалі прогрівати? Я он свою десятку непрогріваю. — Так треба. Підвищений знос деталей. — А що ти кажеш? Це марення, я свою не прогріваю (б)- А я грію
Потому він знявся з ручника і поїхав.
(б) — Ти ж говорив метр, гальмуй, ти п'яний (а) — Та я трохи
(б) — Гальма, кажу!
Друзі ззаду:
< - Вань, та він класно їздить, не боїсь. - Мені по барабану яквін водить, гальмуй. - Де тут світло врубається? (метрів 20 мивзагалі їхали без габаритів). Він врубує двірники, потімнатикається на перемикання світла.
(б) — Гальма, кажу.
(а) — Ну гаразд.
Зупинилися, помінялися місцями .
(а) — Ні, ну у мене 10ка реально краще – у тебе занадто багатоважелів, дуже все складно.
(б) — У тебе якого року машина? />
(а) — 2006
(б) — А у мене 1974. Ти взагалі розумієш що кажеш? І ти говориш мояскладніше? >
З цього зробив висновок - нікому сторонньому сідає за її кермо недозволю. Так, це була моя помилка, що я дозволив йому «рушити», алея вже це усвідомив і попрошу мене в цьому не дорікати. Потім вінмені ще пів вечора розповідав що в нього класна машина, а моя – незовсім.
Мені звичайно на його слова начхати, але настрій упав. Стало дужеприкро, що ось так ось ставиться молодь, та й не тільки, до старихмашин.Нехай це звучить смішно, але вона мене багато разів рятувалаі рятувала. Чого тільки минулорічна ситуація взимку вартувала. Так, на цій машині, але з моєї недосвідченості. І що всі цілі. І машинане постраждала. Багато таких ситуацій у мене було, що я мігпотрапити в ДТП, але чисто через випадок все обходилося. Я особистоне вірю, що це все просто так. Можливо мій ангел-охоронець полюбивцю машину і весь час сидить зі мною на заднє сидіння в кожну моюпоїздку, а можливо вона сама мене зберігає від усяких бід. І щоб яхоч одне погане слово сказав у її бік? А він ось так ось… Прикро таприкро…

Черний січневий день. Знов сиро, капосно. Задзвенів телефон.Пашка каже що є можливість зробити парочку фото машини за допомогоюгарного фотоапарата та нашого однокласника. Вирішено! Беру ключі, йду в гараж, сідаю. Проводжу рукою по керму. Круто. Усерединістільки емоцій) Включаю радіо, налаштовую хорошу хвилю, заводжумашину, підсмоктуванням регулюю оберти. Швидко переодягнувся, сів умашину – тепло, затишно. На душі стало радіснішим. Виїхав заСерьогою - автофотографом-початківцем. Він живе за містом, кілометрів за 10 від міста. Місто поринуло в темряву вечора, туманзнову покрив вулиці. Коли виїжджав із міста – просто слів не було –красиво божевільно, хоч і сиро) Захопив Серьогу, трохи намок покищо чекав на нього під будинком. Від'їхали від будинку та вирішилизробити пару пробних фото. Була ідея зробити фото у стилі «вогніміста, машина, вулиця». Ось пару фото:Далі потихеньку виїхали зселища. Зробили зупинку на трасі та зробили трохи фото. Покифотографували перейнявся трохи нюансами фоток з витримкою, дізнався, що це взагалі таке. Взагалі дякую Серьозі) Відзнявшикадри з трасою поїхали в місто, де на нас чекав Пашка. Там тежтрохи пофотографували, але переважно Пашкіну тачку. Але незабаромнас відігнав охоронець епіцентру і ми плавно поїхали до іншого ТЦ.Там зробили пару спільних фото, а потім фотик здався і ми, ще трохипоспілкувавшись, роз'їхалися по домівках. Як сказала моя подруга доцього фото:
< /
Краса в деталях. (с)
Та й самому дуже подобається)

Настали Різдвяні свята, вечері. Машина постійно справно працювала ініколи не підводила. 9-го поїхав до Києва здавати сесію. Можливовдасться ще відірватися на пару днів додому - потрібно будезамінити редуктор (обміняв о1 з червоної машини на 03), відрегулювати толково клапана і зробити ревізію карбулятор -чистка, налаштування. Але це все вже інша історія)
(с) Петро
Дякую вам за увагу)