Справа була в неділю, 23 січня.Цього року, січень по-справжньомузимовий місяць — сніг, трохи сонця, надвечір як завжди мороз.погода така, що хочеться сидіти вдома і нічого не робити — можнапросто включити телевізор, укутатися в ковдру і обійнявши рукамикухоль теплого чаю сидіти дивитись фільми в перемішку зрекламою.
Підвівся з ранку, глянув за вікно — нічого не змінилося — так самохолодно… Так, у гаражі сьогодні посидіти не вийде…
Пішов, зробив чай, вмостився зручніше на дивані і став перемикатиканали — як завжди нічого цікавого.Тут з кімнати батьків виходитьмама і грит, що треба було б в село з'їздити. І я, забувши прохолод бігом помчав перевдягатися. Через кілька хвилин я вже був уповністю бойовій готовності і пішов будити свою Сніжку. Прогрів, вивіз із гаража, налаштував улюблену хвилю і став чекати маму. Вонавийшла і ми рушили в дорогу. До речі батько не поїхав, бо був нароботі до полудня і його не гріла потреба тулити в село, тому насбуло двоє., повороти, спуски, підйоми. Їхав близько сотні — несподобалася вібрація — чи коробка шумить, чи кардан, чи цеособливості зимової експлуатації — не знаю. І ось ми вже побачилипокажчик "грузьке" і повернули з дороги. Хочеться зазначити, щотраса була відносно чистою — сніг лежав, але асфальт на коліїбув.
У селі звичайно дороги були вкриті снігом. Дорогою мені треба булоспуститися з гірки, проїхати міст і потім знову піднятися наневелику гірку. Перше я здійснив без проблем — знижена, і я плавноспустився до мосту. Проїхав його і метрів за 50 та найменша гірка.Я її й улітку не дуже любив — адже головна дорога бруківка, а менітреба було повернути на асфальт. Асфальт вище бруківки на 5-10 см.Влітку це загрожувало тим, що я міг просто заглухнути і довелося бстартувати під гірку, а я цього не люблю, а взимку зупиниться передцим стиком, щоб не травмувати психічно і фізично підвіску, означалощо я на цю гірку не заїду. Вирішив, що піднімуся трохи вище, апотім просто задом зверну на асфальт. Друга, третя, чуття що машинапочинає сповільнюватися. Більше газу – шліфує. Коротше не доїхав :)Гаразд, спускаюся, ще одна спроба - цього разу я взагалі не доїхав:D. Ми з мамою почали сміятись, бо саме на цьому кутку зупинкамаршрутки, і треба було нам так потрапити в часі — вона невдовзімала приїхати. Як результат - людина 6 чекали її. З кожною нашоюспробою все більше народу виходило з-за рогу подивитися на нашіпригоди. Ще спроба - нічого. Думаю добре, розвернуся, спробую іншоюдорогою до діда потрапити. Поїхав. Доїжджаючи до середини гіркивідчув, що я вже не рухаюся - колеса шліфують :). Кількість людейна повороті збільшилася - їм якраз було видно цю гірку) Здати назаді розвернутися теж було страшно - так як машина не слухається, авнизу гірки річка - боявся не потраплю. Якось потихеньку ставвідкочуватися назад - тут дивлюся 2106 їде. Я по гальмах – ефектунуль. А цей ідіот їде. Я йому сигналю, а він пре, гад! Вже думавйого протараню — але він обігнав мене праворуч і слава Богу ніхтонікого не зачепив. Але якби я його зустрів — я йому розповів би:Тутдивлюся вже і маршрутка їде. Млинець... Поволі спустився до низу, пропустив маршрутку, Мерс Віто. Думаю — потрапив, ні там, ні тутвиїхати не можу. Ризикнув ще раз на маленьку гору заїхати.Розігнався і повільно-повільно таки заїхав туди, куди хотів. Додіда після цього дістався без проблем.
Всіх провідали і настав час уже було їхати додому. Вирішили їхатичерез Катеринівку — швидше за все, що дорога там була нормальна.Підвівся, проїхав поворот на селище, доїхав до переїзду — вінзачинений. Стою на другорядній. Потяг проїхав, колона рушила.Пропустив усіх і тут останнім стоїть Москвич 412. Він спочаткупригальмував, мабуть хотів мене пропустити, але я його все-такипропустив — все ж таки його головна… Їдемо по трасі, дивлюсязустрічних ні, попереду машини обганяють одна одну, а я їду заКосмічем Глянув на спідометр - 50 км/год, думаю "а що - 1.5, хібане обжену Москвича? ". Увімкнув поворот, трохи додав газу і ставплавно повертати. І тут мене почало трохи носити, я ж почав крутитикермо. У певний момент здалося, що вирівнявся, але потім сталоносити ще більше. Відразу забоявся щоб не стати поперек дороки іщоб не почав перекидатися по трасі. Стабілізувати машину не вийшло, починаю летіти в кювет, думаю - різко кермо крутити не буду, що бще гірше не було, тільки що крикнув мамі "тримайся". Секунда, дві іми в кюветі ... Сиджу, мене трохи трусить, дивлюся на маму - у неїв очах сльози і вона мені каже "я ж говорила, що все буденормально". Заглушив машину(! ), зняв ремінь, вийшов з машини, одразу до передка — морда ціла, але в снігу, боки — цілі, ззаду тежвсе нормально. Дивлюся — з траси йдуть сліди до нашої машини. Поспині побігли мурашки... Високий кювет — 1.5-2 метри. Дивом, що мине перекинулися, а просто з'їхали… Відразу мамі сказав, що я цюмашину ніколи не продам, обов'язково відновлю її і вона буде завждизі мною. Мама тільки махала головою :)
Залишалося тільки придумати як вибратися. Заради пристойності сів усалон, завів, увімкнув передачу – нічого. Ну, цього й слід булочекати. Заглушив, вийшов. Пішов оглядати кювет. Дивлюсь у бік містаїде мазда СХ 7, скинула швидкість, зупинилася, розвернулась тапід'їхала до нас. Пізніше зупинилася Toyota FJ Cruiser синьогокольору (власне вона нас дістала). Чоловік з мазди підігнав намтрос.
Реально дуже вдячний хлопцям — Мазда — зі Львова, побачив нас, вирішив допомогти. А Тойота - Кіровоградські мужики :D Їхали чи тоз полювання, чи то з риболовлі, побачили Жигуль у кюветі - подумали "ну шо, буває". Тут дивляться машина зі Львова розгорнулася. "а шо, ми гірше, чи шо, не можемо своїм допомогти? " :D Розповідати як мизвідти вибиралися не буду спати вже полювання, але скажу щовідірвав дві буксирувальні петлі спереду (витягли машину обв'язавшитрос навколо балки). Дітям величезне спасибі. Я навіть і не знав якїм дякувати… І грошей не було щоб дати (та й на таких машинах ясумніваюся, що їм щось дали б 50-100 гривень). Просто подякував іповільно, увімкнувши аварійку, рушив додому. Ні, з машиною і з намивсе нормально, просто був ще трохи шокований тим, що сталося. Післяцього ще дня два в гараж не заходив, чи боявся, чи соромно. Передмашиною було… Але потім зайшов, оглянув усе, почистив сніг ізморди, днища. Оглянув двигун, балку — все гаразд. Провів рукою подаху і тільки сказав "дякую"...
краще взагалі не виїжджати, ну або рухатися дуже повільно іобережно. Для довідки попереду КАМА, ззаду РОСАВА. На обох чудовийпротектор, але свої властивості взимку вони втратили…
" але скажу що відірвав дві буксирувальні петлі спереду (витяглимашину обв'язавши трос навколо балки). Дітям величезне спасибі. Янавіть і не знав як їм дякувати… І грошей не було щоб дати (та й натаких машинах я сумніваюся, що їм щось дали б 50-100 гривень).Просто подякував і повільно, увімкнувши аварійку, рушив додому. Ні, з машиною і з нами все нормально, просто був ще трохи шокованийтим, що сталося. Після цього ще дня два в гараж не заходив, чибоявся, чи соромно. Перед машиною було… Але потім зайшов, оглянувусе, почистив сніг із морди, днища. Оглянув двигун, балку — всегаразд. Провів рукою по даху і тільки сказав "дякую"...
краще взагалі не виїжджати, ну або рухатися дуже повільно іобережно. Для довідки попереду КАМА, ззаду РОСАВА. На обох чудовийпротектор, але свої властивості взимку вони втратили…
" але скажу що відірвав дві буксирувальні петлі спереду (витяглимашину обв'язавши трос навколо балки). Дітям величезне спасибі. Янавіть і не знав як їм дякувати… І грошей не було щоб дати (та й натаких машинах я сумніваюся, що їм щось дали б 50-100 гривень).Просто подякував і повільно, увімкнувши аварійку, рушив додому. Ні, з машиною і з нами все нормально, просто був ще трохи шокованийтим, що сталося. Після цього ще дня два в гараж не заходив, чибоявся, чи соромно. Перед машиною було… Але потім зайшов, оглянувусе, почистив сніг із морди, днища. Оглянув двигун, балку — всегаразд. Провів рукою по даху і тільки сказав "дякую"...
краще взагалі не виїжджати, ну або рухатися дуже повільно іобережно. Для довідки попереду КАМА, ззаду РОСАВА. На обох чудовийпротектор, але свої властивості взимку вони втратили…
Коментарі14
Добре пишеш головне, коли несе не дави гальма)))ато задні барабани гірше гальмують
Почитав на одному диханні ... Автор явно співає! Супер! Добре, що все обійшлося! Пішов читати далі!)
Дякую за добрі слова)
Та тепер ти знаєш яке взимку ...
Тепер так… Здобув хоч і гіркий, але корисний досвід. Сподіваюся всі, хто прочитає це, теж почерпнуть щось корисне для себе
Так, буває… Розповідь як завжди хороша! На щастя світ не без добрих людей. Зате тепер у тебе досвід з'явився)
Спасибі) Дуже здивувався, коли побачив мазду, що розгортається. Ну що — хлопцям ще раз дякую) До речі, батькові так і не сказали — аж надто він у нас нервовий)
Ну і не кажіть) Машина то ціла? У тебе все ще чорні номери?
Машина ціла - тільки буксирувальні вуха відірвані і номер трохи погнутий. Так, номери поки що чорні)
Головне всі живі!
І цілі) Жодної подряпини)Спасибі за те, що заходите в мій борт. журнал і читаєте що я тут написав)
Нема за що, у тебе завжди такі повні та цікаві оповідання… Тобі б романи писати)
дуже знайоме мені це (спереду літня гума стояла, тролейбус став обганяти, понесло по льоду і з фордом зустрівся) слава богу, що ви живі залишилися!)
А так. Головне що всі цілі. І як же тоді був радий своїй звичці пристібатися. Хоча звичайно нас і труснуло трохи, але все могло б статися ...