Так як ми знаходилися в одному з туристично привабливих міст, буловирішено влаштувати невелику пішу екскурсію місцевимипам'ятками.
Перше що асоціюється з Кам'янець-Подільським — це місцевий замок.олененком.
До водоспаду ми дійшли ще бадьорком, але доходячи до замку обидвазгадали що вже там були за часів шкільних екскурсій і, загалом, навряд чи там щось кардинально змінилося.
Кам'янець-подільська фортеця в мініатюрі. Спеціально для тих, хтоне хоче далеко ходити Після нетривалого блукання центром міста, мизайшли на абсолютно порожній (ось реально, там, деякий час, крімнас нікого з покупців не було) сувенірний базарчик, де придбалибрелоки на ключі від авто Брендові, між іншим =).
А це просто пам'ятник туристу
Після, перекусивши, було вирішено попрощатися зКам'янцем-Подільським і вирушити далі.
Було вирішено, якщо ми вже так близько, заїхати подивитися наХотинську фортецю вже в натуральну величину.
Дорога зайняла не дуже багато часу і, здається, була навіть дуже непогана. Приїхали ми вже годині о п'ятій вечора. Людей було небагато, а сонце вже не так сильно відбивало бажання гуляти простонеба. Ми спустилися до підвалу з знаряддями тогочасних тортур.
Відверто — це жахливо. Мені справді неприємно думати. Що, по-перше, хтось дозволяв використання подібних пристроїв на рівні держав, якофіційні покарання чи засоби допиту, а по-друге, як і кому взагалімогло спасти на думку створити щось подібне або саме так деякіштуки застосовувати. Страшно і дуже гнітюче було там. Проте жодного“експонату” ми не пропустили.
Хотинська фортеця. Вигляд дуже здалеку
Після Хотинської фортеці ми поїхали до Чернівців. Хай пробачатьмені місцеві жителі, але так складно їздити містом мені дуже давноне було.Навіть Кам'янець-Подільський відійшов на другий план.Бруківка, незрозумілі розв'язки, перехрестя, відсутність розміткита наявність інших водіїв, які, на відміну від мене, знали, якприйнято їздити в цьому місті, зробили мені нерви.
Тем не менш, у Чернівцях а нас було дві цілі. Перша – подивитисязнаменитий своєю архітектурою місцевий університет, а друга –знайти де зупиниться на ніч. Сам університет досить симпатичний.Але не більше. Ймовірно, на наше враження вплинуло занадто завищенеочікування від цього місця. Адже на фотографіях інших людей —виглядало просто чудово. Загалом так воно й було. Як місце дляфотографій — відмінно.
Красиво, але не вражаюче
Але, якщо очікуєте чогось такого масштабно-грандіозного — неварто. Територія Оцінка:4 Територія не велика. Вхід платний. З насвзяли аж по 50 гривень із особи. Цілком ймовірно, звичайно, щоможна було дати полтос охоронцеві, що б пропустив, а не платитичерез термінал (за допомогою того ж охоронця) ... Але ми ж чесні... Загалом просто я навіть не зрозумів запропонувати подібнийваріант.
< /
Погуляли, подивилися, настав час зайнятися пунктом “два”.Ночівля.
Думка зупинитися де-небудь на природі дуже міцно сиділа у нас вголовах. Тому побачивши на гугл картах мітку “кемпінг” а нафотографіях — дуже гарний краєвид на Чернівці ми без роздуміввирушили маршрутом.
Укотре ми вже повелися на це?
Загалом ми цілеспрямовано лізли вгору дуже складним напрямом.Назвати це дорогий я, за всього бажання, можу з дуже великоюнатяжкою. Ми лізли вгору по дорозі градусів в 20-30 приблизно, якабула вся в дуже глибоких вибоїнах, вимитих потоками дощової води змісцями великими каменями, що стирчать із землі.
І в той час, поки дружина переживала а я шкодував, Що не взявповний привід, наш Сузук продовжував повільно але вірно підніматисянагору. Проте все виявилося марно.
Раніше там був знак кемпінг. Але горби більше пасують. Це сталосянесподівано. Ми зупинились. За вікном уже близько одинадцятоївечора. Світло фар, наче скальпель, розрізало навколишню темряву.Однак і цього пучка світла було достатньо, щоб зрозуміти – у наснічого не вийде. Адже ми, бляха, стояли і дивилися на огорожуприватного будинку. Тупик.
Ми стояли так кілька хвилин, поки в будинку господаря паркану незагорілося світло і спантеличена людина в синіх трениках нез'явилася у вікні веранди.
> Розвернуться там місця не було, тому, навіщо то моргнувшиаварійкою, ми акуратно позадкували назад.
Після настільки невдалої спроби і спуску по тому ж маршруту, мивирішили просто виїхати з Чернівців, Проїхати кілька десятківкілометрів ми вирішили знайти проїзд до річки Прут, яка знаходиласянеподалік. І ось, знайшовши дорогу, яка, судячи з карти (знов, так? ), мала б вивести нас прямо до річки, ми зупинилися.переглянулися і … нікуди не поїхали. Поруч була невелика заправка іми вирішили, пам'ятаючи всі пригоди цього дня, зупинитися саме там.Там безпечно і, хоч би, ясно. І є їжа. До речі, ще будучи вЧернівцях, ми заїхали в Ашан (на мою) і купили вугілля, форми длязапікання (замість мангалу та тарілок), їжі, води та яйця. Мені жахяк захотілося смажених яєць на мангалі. При тому, що до яєць я, впринципі, байдужий. Словом, максимально відповідально затарилисядля ночівлі на природі. Саме тому, зупинившись на заправці, микупили каву і по хот догу, перекусили, розклали передні сидіння (адже всі ззаду і багажник був забитий "потрібними" речами). ), залізли в спальні мішки і заснули під ліхтарним стовпом, начеаурою, захищені жовтуватим світлом великої лампи.
Коментарі2
Класно! Пишіть ще! 😁
Спасибі) Приємно чути