Кайфмобіль)

Кілька днів тому наткнувся в інтернеті на поради з контр-аварійноговодіння. Але пам'ятка там просто гігантська, всю не подужав, прочитав лише частину. З неї мені найбільше якось врізалося впам'ять про те, як налаштовувати сидіння водія, воно має бутиналаштоване так, щоб коли водій сперся повністю на спинку сидіння івитягнув руки вперед, обід керма був там, де починається кисть руки (там де подушечка під великим пальцем) І раптово згадав проВиявилося, я сидів ближче до керма, ніж треба, мої руки були завждитрохи зігнуті.Оскільки відсувати сидіння назад я не стану (допедалей зараз якраз діставати), то відкинув спинку трохи назад.поїхав... О боже, це просто дива! Мені раптом стало в 50 разівзручніше, вийшла трохи лежача позиція, якщо відкину голову напідголівник - то практично лежу, я миттєво розслабився, відчувзадоволення від такого пересування, такий кааааайф ... Мені навітьне хотілося нікуди поспішати, просто їхати десь 50 км/год рівноюдорогою і кайфоваааать =) Моментально змінилася манера їзди, яперестав рвати зі світлофорів, став спокійніше за кермом. Пропускаюнавіть пішоходів, які ще не ступили на проїжджу частину. Коли бачув дзеркало, що налітає ззаду (але не обганяє), так і хочетьсявисунутися в люк (якого немає; -) ) і крикнути: "поспішаєш? Ануперестрибни! " Тепер мій Москвич став справжнім кайфмобілем, ставмені більше подобатися, я навіть забув про частину його недоліків.Бракувало однієї непомітної деталі, однієї дрібниці… Правильнапосадка за кермом. Її значущість важко переоцінити. Не пощаститьтільки задньому пасажирові, що сидить за мною - там тепер місцявистачить хіба що дитині; -) Все-таки потрібен більш просторийповозик br>