Забавно виходить - пару тижнів тому виповнився рік з моменту покупки М3. Не так вже й мало. Напевно, можна було багато розповісти про машину за рік володіння. Але не в моєму випадку. Я не зробив з автомобілем нічого, крім діагностики, заміни масла/фільтрів і встиг наїздити цілих 400 км, більша частина яких – переміщення між сервісами.
Як я вже писав, не було ні часу, ні натхнення. Мені їздити на автомобілі, який перебуває не в тому вигляді, якого я хочу. Забігаючи наперед, скажу, що навіть цього сезону, можна сказати, не сів нормально за кермо, поки не провів 95% запланованої роботи над автомобілем. До речі, мені все більше не подобається те, що відбувається з моїми стосунками з автомобілями вихідного дня. Ось ця вся хрень з «ідеалом» неслабо торкнула і мене. Уся ця погоня за «картинковим» виглядом, за винятковим станом і виглядом усього і вся тупо відводить у бік від головного - від кайфу водіння автомобіля! Це якесь марнославство, майже нахер не потрібна «радість володіння», зведення в культ речі, яка покликана дарувати задоволення від її використання! Тим більше, що ти це задоволення отримувати вмієш і любиш. І я усвідомлюю, що сам повівся на все це бадилля.
Не говорю про те, що машину треба різати і ґвалтувати, а потім просто викинути. Ні, звичайно ж. Треба просто їздити, нехай навіть у вихідні, і отримувати задоволення. І так, це не заважатиме утриманню автомобіля у зразковому стані. І це набагато краще, ніж стати рабом відреставрованого «в нуль» автомобіля, який не можна викотити на світ божий, щоб на нього пил не впав.
Добре, переходжу від лірики до подій двох попередніх місяців. У минулих записах йшлося про купівлю нового капота та супутніх речей. Наступним кроком було його фарбування. З темою фарбування маю особливі стосунки. Не буду вдаватися в історію і детально розповідати, як я набув цих навичок, але око на фарбування у мене страшно е. Тому фарбування для мене, в основному, хвора тема. Тут я міг би сказати, що 90% наших малярів - косорукі дурниці, яким варто було давно застрелитися від усвідомлення власної бездарності при погляді на результати своєї праці, але не так однозначно. Чимала частина провини в говняній якості фарбування більшості автомобілів лежить на їх власниках, які не здатні або не бажають платити гроші, яких коштує якісне фарбування із застосуванням якісних матеріалів та обладнання. От і розберися, що було раніше: курка чи яйце. Іншими словами: дурний, бо бідний; бідний, бо дурний.
Загалом, приїхав я до маляра. Декілька років тому не раз у нього фарбувався. Це були і фарбування окремих елементів, і цілком. Якістю залишався задоволений. Іноді ставив йому тверду п'ятірку. Ні, це 0,5. Це оцінка 5. До речі, вранці, прямо перед тим, як сісти в машину і поїхати до маляра, випадково припарковавшись на гірочці, помітив досить глибоку подряпину на нижній накладці заднього бампера. Вчасно. Показав маляру машину, пояснив завдання – фарбування капота, накладки заднього бампера, встановлення ущільнювача переднього бампера, ніздрі та іншої фурнітури. Та й виставлення зазорів капота. Почув ціну трохи вище середньостатистичної київської малярки. Що ж, навіть лояльно, як на мене. Слово за слово, я трохи розійшовся, пустився в обговорення своєї хворої теми про якість фарбування нашими майстрами, нагадав маляру про своє приймання роботи та попит з майстра. Тут бачу, як майстер випростався і каже: «Е-м-м, розуміючи вимоги до якості, пропоную помножити ціну на 1,65». «Лади» - кажу я. Мене це не налякало, бо знаю, скільки коштує хороша робота маляра.
Що за підсумком? Все було зроблено в обумовлений термін. Відмінні зазори, підбір кольору - ок, накладка заднього бампера - ок. А ось капот... Як правильно висловитися? З одного боку – для більшості автолюбителів – це топ. Для мене? Я бачу. Ні, це не різаки, не просади, не сміття. Фарба лежить правильно. Але є нюанси. А з іншого боку – може це я таки жену? Адже дійсно неможливо повторити заводську якість. Це все одно ремонт. Просто неможливо. Перегляньте передачі про процес фарбування кузова на заводах преміум марок. Ну, як це повторити? Напевно, ніяк. Тому, схиляюся, що потрібно просто трохи збити різкість свого ока. Пофарбований капот добре! Точка.
Отже, пропускаючи опис всяких попутно зроблених дрібниць, я нарешті дійшов до моменту, коли можна сісти за кермо і почати пізнавати автомобіль. Попереду ще пара запланованих пунктів, але про них, як і перші повноцінні їздові враження, у наступних записах.












Коментарі(20)
fireman101був 1 рік тому
Їжджу на Dacia Logan червоний металік
Вінниця, Вінницька область
Машина, для того щоб їздити! Сенсу в машині як у предметі музейного збереження, або артоб'єкті - ні. Злодій повинен сидіти у в'язниці! я мало їжджу, а значить мало задоволення отримую
GoGaавторбув 28 хвилин тому
Занадто багато їздити теж не можна - пропаде гострота сприйняття смаку.
sanyek77був 1 рік тому
Не зовсім таксприйняття перейде на інший рівень, більш цікавий
biluiбув 6 місяців тому
Львів, Львівська область
Рух до ідеалу це чудово. А я ось не витримав (правда у мене була просто е46 і на кожен день) і продав її. Теж хотілося якщо вже їздити на ідеальній машині, яку щоб отримати необхідно було витратити купу часу і грошей ((
GoGaавторбув 28 хвилин тому
Старі машини, та на кожен день, та в ідеалі - це дуже геморрно. Та й чи є сенс?
VeniaminSECбув 2 роки тому
Раніше вважав, що сенс є. Зараз навряд чи. А ось як у вашому випадку дуже навіть. Заодно це як хобі