Підрамник на Кадет D

Не секрет, що передні важелі на Кадетах згодом мають властивістьвиходити за межі своїх заводських розмірів. Втім, так само як ісклянки.Якщо з останніми питання легко вирішується встановленнямрозпірки, то з важелями все трохи складніше.Я переглянув багатоваріантів вирішення цієї проблеми.Хтось ставить підрамник відВектри А, я ж вирішив піти трохи іншим шляхом і зробити кастомнийпідрамник, на кшталт того, які воюють для ВАЗів. Потім мені попавсясхожий варіант, вже на Кадеті Є.
Ідея здалася цікавою і я, нафоторрафувавши з ями моторний відсікпочав вигадувати. Просто взявся за роботу, але зробив її дійснодобре.Хоч і деякі речі довелося переробляти і змінювати, з точкизору необхідності конструкції, ускладнюючи процес виготовлення.
Зварювання, приміряння, зварювання, приміряння… труби, тому щоінакше нічого не міститься. Але ми впоралися. Трохи жовтої фарби івийшла краса. . Передні та задні точки кріплення важелів пов'язанідіагональним каркасом, який додатково закріплений на кузові (кріплення в центрі перехрестя). Переднє кріплення підрамника доважеля зроблено з оригінальної шайби кадетівської, що притискаєважіль, яка приварена до відрізка труби. Таким чином, замістьпростої шайби ми отримуємо нову точку кріплення і відміннозакриваємо, захищаємо капелюшок болта. Заднє кріплення - смуга 1, 5мм заведена під задній сайлентблок і скоби важеля, що кріпитьсяштатними двома болтами. Багато важливіше, звичайно, передні точки, але ззаду все вийшло теж дуже жорстко. Підмоторний простірзамкнутий у додатковий контур насамперед, щоб посилити жорсткістьпередньої панелі. Для цього потім був інстальований захист. Длявивішування двигуна я відновив втрачений передній заспокійник, якийбув на Д-шках з дизельними моторами. Зробили новий вузол на основісайлента від якоїсь нашемарки. Спереду, як уже казав, одразувигнули захист із профільного алюмінієвого листа товщиною 6 мм.Маючи жорстке кріплення на 6 точок болтами і, практично повністюприлягаючи до труби, цей захист рятував мене шалену кількістьразів. На камінні, в колії, снігу та бруді я знав, що можу їхатиспокійно. Як танк, не боячись нічого. Взимку майже як снігохід ))Ну і звичайно я зробив розпірку на склянки зверху, відразу післятого, як вивів геометрію морди в заводські розміри. Після всіх цихзаходів на кожному розвалі-сходження, який я все одно робив призміні шин, майстри дивувалися не тільки монументальностіконструкції, а точності геометрії, яка не відкланялася всі наступніроки практично ніяк.
Не знаю, чи варто так морочитися, але результатом я був дужезадоволений. Дуже. Можливо, цей досвід стане в нагоді охочим пройтисхожий шлях.