Для різноманітності додам трохи фотографій поїздок. Можескладатися враження, що я тільки ремонтую танчик )
Хммм… піст більше ліричний + Фотографії, ніж звіт.
Багато людей пресують мізки, що :старий, димить, гримить, повільний, не сучасний, ушатанний та інше. Це не просто машина — цетехніка, яка відповідає стану душі, та містом на мостовому танкурозгортається ціла пригода, та він коптить добряче (поки що), тавін повільний і задумливий на розгін. Млинець, це той транспорт, яким я марив кілька років.
Тепер трохи про покатушки.Підвіска далеко не в кращому стані і надрібних вибоїнах він відчутно гримить.По трасі гнав. У Воробіївку (немирівський район) - похмуро.Відсутність турбіни дається взнаки іна розгін - занадто задумливий і димний.Гумова вібрує сильно на 70км\год і на 110 км\ч./p> Поле с. Поляна, дорога навіть якась є Авиїзди локальні після роботи в основному на малі відстані за місто (шкуринці, поле в с. Поляна, Сабаров). Приємно їхати за будь-якоїпогоди, без хардкору поки що звичайно. Настрій такий собі і природадуже розвантажує. Дощ? Добре, поїхали, тільки хаби ввімкну. ППвключав тільки для виходу з колії, ну і по грязьовому невеликомупідйому.
Був забавний момент. Пару днів у місті пройшла сильна злива ібуло дуже багато води. Зібрався я їхати додому від батьків, виходжуз під'їзду і спостерігаю таку картину:дощ як із відра, води — відбардюру до бардюру, молода парочка з жахом перебирає номери таксі, сподіваючись потрапити додому. Допливаю до танка поряд. Поворотключа і звір радісно заторохтів. Вирішив я хлопців підкинути кудитам вони їдуть або хоча б до місця скупчення транспорту. Враженняпередати неможливо і швидкість обмежувалася страхом наковтати водив повітря. Після жигуля, який і в малій калюжі "плив", танк їсть таїсть. Трохи додав швидкості і грязьова гума радісно розтинає воду —бризки вилітає досить високо. Роботи виконано багато, але ще більшепотрібно зробити. Турбіну, підвіску, задній бампер, на осінь рамупереліплюватиму, буде час багажник на дах зроблю. Все чекає наЗПшечки та вільного часу. Коли затягує рутина і танк просить увагуі вередує, то настрій нагнітає похмуре і сумніви короткочаснізароджуються. Варто виїхати раз на природку і повертається минуларадість і розуміння того, навіщо стільки сил, нервів і грошейвитрачаю на нього. Так, напевно я надто концентрую увагу на танку, але він уже став частиною моєї родини та надійним другом. Меншероку минуло, а стільки приніс емоцій, відчуттів, випробувань таперемог. >
Коментарі5
У мене теж Ісузу, тільки Аміго. Старі позашляховики це справді стан душі!)) Я розумію, що технічних питань дрібних і не дрібних маса - можна всі вихідні на рік вперед у гараж розписати)))!
Здрастуйте.А що з тиском масла? на четвертій фотографії тахометр показує 1000 оборотів, а лампа тиску горить.
“Це діоди такі. вниз кілька.
А я додому приїхав.))) Турбіну роби, скажу я тобі. По новому заживеш. Причому відразу)))) я свою махнув - трохи газу і свистить. А як їхати став. казка! ще кузов варити треба
Мрію про день, коли теж зможу на своєму виїхати за місто. Вже 8 місяців ремонтую його, вклав рівно стільки, за скільки я його брав, а роботи кінця не видно) але емоції такі ж, старий напівживий trooper це стан душі, яке робить життя яскравішим!