І поїхали ми повз базу "динамо", на поки що не привласнені земляніділянки, і далі, в глиб лісу Останні два дні було сухо, але болотаде не де зустрічалися, стала навіть одна така гарна калюжка., що іпаджеро пішов у неї на повідку. Знаєте, люблю я це почуттяпрактичної самотності :) Ти один з природою, навколо глухомань ікрім ревіння двигунів не чути абсолютно нічого.
Їхали ми, куди очі дивляться, і раптово оточення різко змінилося зпустира на щось більше схоже на хвойний ліс, причому по праву рукубезглуздо стояв понівечений роками паркан з сіткою, яким зазвичай вселах огороджують. Приватне", а ще трохи далі виднілисянапівзанедбані хатинки.
Проїжджаючи локацію ми раптово опиняємося вже на асфальтованійділянці дорогою, повертати нікуди, ліворуч — в'їзд заваленийдеревами, мабуть, впали "не спеціально" після нещодавніх ураганів, направо - надто густо стоять дерева. Повертаючись назад, раптово, через хвіртку паркану вибігає такий собі комплекції мужичок, і зісловами "ви шо гоніть! " Там менти свої справи роблять" почав дужеемоційно розмахувати руками, з таким обличчям, начебто б у мене налобі стирчав різнокольоровий... Ріг)) "пацані, краще тут неiiздьте"
- "добре, ми якраз повертаємося"
- "а це що з вами ззадi? "запорожець"?
Ну як ви зрозуміли, попереду їхав паджеро, а моя нива булаблагополучно сплутана із "запорожцем", уявлення не маю, якікритерії дали йому це зрозуміти, але насправді це й не так важливо< �а> але зізнатися трохи прикро. "не просунуті" люди зазвичай, якщо бачать інший мотор під капотом уазу - це обов'язково повиненбути двигун з ГаЗ-53, а якщо колеса по більші, то колеса з ГаЗ-66:)
Рішили ми повернутися назад, і далі борознити нічні просторилісосмуг. Проїхавши зайвих кілометрів 3, ми потрапили на абсолютнийпісочний пустир, і зважаючи на все — три окремі острівці, вони, доречі, з'єднувалися між собою армійськими понтонами, які при їхперетинанні моторошно поскрипували.
Фото з інтернету.
Пісок ставав все густішим і густішим, і раптово я зупинився, томущо зупинився паджеро… Занадто пізно зрозумівши що я зупинився вдуже хиткій пісочній гущавині, я з трепетним натисканням на педальгазу спробував рушити… Пастка! Машина забуксувала, копала, тількиглибше. Благо Марія — моя дівчина, дуже навіть не проти подібнихпригод на ніч і все перенесла цілком спокійно, за винятком темрявикомарів, які намагалися просто з'їсти будь-якогоновоприбулого:)
кнопку примусового блокування заднього моста, спробувавши рушити, язрозумів, що блокування зжерло останні 40 коней, що залишилися вмоторі. Машина не їде, двигун просто не витягує) Ну і щоб закінчитивсе це не сумними нотами, "нива" була зачеплена за паджеро іблагополучно витягнута з пісочного полону.
На даному етапі проводжу монтаж штатної РК 1, 2, всі ці "повишайки"для подібних цілей просто повне УГ. Всім дякую за увагу! :)
/b>
Коментарі2
Якби стравився, сам виїхав)))))
Я думав про це, але сенсу не було)