Кручу кермо 32 роки, з них під шефами вже 27 років.Машин булобагато і різні., Опель Омега і Лінкольн Континенталь і т. Д., всей не згадаєш... Хороші машини, нічого сказати, у кожної свійхарактер і вдача. Хотілося! І ось, у далекому 99-му, з'явилася надіяна покупку особистої машинки.Щоб сісти і покактитися далеко-далеко, з вітерцем.Щоб би я сам вирішував якою дорогою поїду, як, о котрій, і головне куди.Де я захочу зупинитись, а де заночувати… Яку музикувключити і на яку гучність… Загалом ви мене розумієте — сам собігосподар, сам собі режисер… Довго мудрував і не спав ночами.Оцінював всі критерії вибору, ну там двигун, начинка, колір, ціліексплуатації і т. Д. Все не міг визначитися. І ось врятуваввипадок. Ми з дружиною поїхали маршруткою до центру міста. Сходячиз сходинки намиста вона оступилася. Щось там у боці кольнуло ітреба терміново до лікарні. Ловлю таксі, а ним якраз і виявилася "сієрра". Сідаємо, летимо через старий міст на лівий берег, а містувесь розбитий у мотлох, одні ями. "фордик" їх просто облизує. Я, зочима на лобі, питаю таксиста, мовляв, ти щось робив з підвіскою? Авін мені: "та ні, нічого не робив, вони всі такі м'які". Ось івибір! Ось і рішення! Все, беру "сієрру"! Але лише седан, не хетч, а седан. Прихильник я седанів, ну подобаються вони мені. Отак ікупив. Взяв 88-го року, просте, на ті гроші, що дозволяв кишеню ічаси 99-го. Сріблястий металік - не марний і ошатний. Двигун 2літри - не багато і не мало. Кузов між Ескортом та Скорпіоном.Загалом золота середина, як для мене. Ось вона, мила… І як я вжеговорив вище, просто люблю подорожі і зокрема відпочинок знаметами. Якось так звикли до цього виду відпочинку, ще з юності.Звичайно, відпочивав і в Словаччині, і в Туреччині, та й на нашихморях винаймав житло, але такого кайфу, як відпочинок у наметі…Засинаєш — шум прибою, прокидаєшся — шум прибою. П'ять метрів і тив морі, п'ять кроків, і ти за столом на шезлонгу. Увечері вогнище ізапах шашличка, та ще й під чарку. А на орендованій квартирі ... Напляж прєш підстилку, парасольку, маски, ласти, пожерти щось і т.Д., а розморившись на спеку потім преш все назад. Чи не айс. Суто моядумка.
Ну тепер все! Своя, рідна пощастить туди, куди я хочу, і нікомунічого не винен… І ось пішли поїздки, то до Криму, то доКарпат.
Сонячна долина
Звичайно, вітер іноді дошкуляє, та й сонечко пече. А слабке місцестарих фордиків, це торпеда, яка починає тріскатися відпересихання. Обробляв різними аерозолями, поліролями, але помітивнеприємний нюанс — почала поскрипувати, то тут, то там. Вирішив невідчувати її, а краще пошити намет. Легкий тільки від сонця. За дватижні стоянки і не подряпає лак і не вигорить на сонці +35. Благодружина в минулому швачка. Купив із рук тент. Люди шили на Жигуль.Трохи незграбний. Довелося подекуди розпороти, подекуди просрочити, і вуа-ля - тент готовий. Досі служить вірою і правдою.
Начебто на тему?
Потому пішло тонування… Правда трохи переборщив, але так як ночамине катаюся (за відрядженнями вже накатався), в сонячну погодуякраз. Добре, що наші полісмени поки не чіпають. Ну а якщопритиснуть, розтоную переднє скло. Потім пішла сигналізація імузика з DVD, навігатор і перетворювач з 12 на 220. Підлокітник ічохли на сидіння . Ну і так по дрібниці.
У складеному стані…
І в робочому…
Усього потроху, то тут чи то там. Катаюсь і радію. І на що звернувувагу… Тьху-тьху-тьху, щоб не наврочити. Куди б не їздив, хоч затисячу кілометрів, вона мене завжди привозила назад, додому.Знаєте, на інших машинах якщо щось накрилося, то все, діставайключі, пристосування, і триповерхові мати і крути в дорозі. А німціробили на совість. Не ламається вона одразу. Так, всяке бувало. Тоглушник прогорів, але не відірвався. Пердить собі ззаду, але їде.То чхне від хрінового бензину, але їде. То права піввісь піднавантаженням постукувати стала, але їде. То ще якась бяка, алеїде. Не ламається відразу, і в самий невідповідний момент, ащастить. Ну так, попередить, мовляв, ти мене почув, ти менезрозумів, май на увазі. Я тебе довезу, але і ти, будь ласка, розкошівся на ремонт. Ось як і живемо з нею, як то кажуть — душа вдушу.
Ми з коханою у Криму
І це моя кохана
І це моя кохана. Дружина поруч
За 17 років, що їжджу на моєму "фордіку", мої друзі поміняли вже неодну машину. А я якось прикипів до неї. Звичайно хочеться іклімат-контроль та коробка-автомат, але… Так! Так, безперечно, булоб бабло, то звичайно, але поки що так. Я мовчу і машинка мовчить. Яїй дякую і вона відповідає взаємністю. Так і катаємось. Я її ненапружую, а вона мене. Але поки ми з дружиною каталися лише вдвох, то й речей було небагато. Але іноді до нас приєднуються друзі, зісвоїми речами та іншим гамузом. Стає питання куди вантажити? Ну щож, на даху є місце. Були куплені дуги-багажники. Зменшена висотакріплень і начебто питання вирішено. Якось так, після 500 км, наперевалі. На багажник лягли стіл, намет, тент, парасольки., ногистолу та ще щось…
Все на столі
Наші дівчата…
Намет стало вже дві, та плюс попи чотири. По дорозі назад чирканувне хило вихлопної об асфальт, а після приїзду додому дізнався, щовідбійники в задніх пружинах обірвані. Більше такою компанією нехотів ґвалтувати кохану. І було винесено вердикт. Улюблена длясебе, а громадський транспорт для всіх.
Табір у Чабан-Калі
Потому настав час купувати намет краще і просторіше. У ногу зчасом, так би мовити. Плюс додатковий стіл, та й усякого різногобарахла.
Новий намет.
У Морському
Потім додався туалет, зі своїми стійками. Теж вага.
На задньому плані. І душ і туалет. Потім приєдналися ще друзі. Речівіз Фордік, а всі гості на громадському транспорті.
У Сонячній долині
Народ дивувався, як все влізло до Форду? Сам не знаю. Але влізло.Оскільки ми були з дружиною на передніх сидіннях, то решта просторубула забита. І питання навіть не у вазі, а в обсязі. І ось тодіприйшла нова думка:Потрібен помічник! Причіп. Знову довгі думи івсі за і проти. Звичайно вага він щастить, але швидкість нижча, вітрило більше, витрата більша, динаміка розгону та гальмуванняслабша. Думав, думав, радився і розпитував і зрештою вирішив…Потрібний. Потрібен причіп. Поїхав на розбирання і дуже пощастило —знайшов із пригнаної машини з Німеччини, фірмовий, із шильдиками таозеткою фаркоп. Там же встановив, що треба було тільки витягнутизаглушки і трохи повозиться зі зняттям бампера. Встав як рідний.Потім придбання причепа. Підбирав, щоб йшов по колії машини — 1, 45м. Кузо має 1, 20 х 2, 00 м. Сам причіп важить 190 кг, плюс можнавантажити до 500 кг.
А ось і помічник Так само потрібна запаска на 13. На Форді 14-агума. Помудрили із сусідом, за допомогою болгарки та зварювання.Вийшло Дуже навіть непогано. Тепер запаска на двох поворотнихпетлях знімається за три секунди. Після перших виїздів на природу, зрозумів, що передні габарити не потрібні і стоять у незручномумісці. Коли щось береш і лягаєш, обов'язково вдаришся про них.Вдома переніс їх на місце заднього світла. І корисно, і не викинув.Переробив проводку. Поставив додатково бічні габарити зісвітлодіодними лампами. Хотів переробити верх причепа — поставитизамість тенту кришку, але незабаром зрозумів, що висоти бортів невистачить для гамузу, що все більше зростає. До тумби для продуктівдодався холодильник. І плюс з'явився біотуалет, електричний душ, іще один матрац. Ось так і виріс мій автопоїзд. Дякую Фордику тапричіпнику. Мотнувся тиждень тому на Арбатку, на п'ять днів.Випробував, так би мовити, на трасі. 350 км туди та 350 назад. Тудийшов 90 - 95 км/год. Непогано, але ... Якщо раніше я завантажений збагажником на даху ходив на швидкості 100, то витрата була 7, 8 -8, 0 л/на сотню. А з причепом з'їв під 11 літрів. На зворотномушляху вирішив не топити. Йшов 80. Ну не без того, що на спускахрозганявся до 110—120, щоб вискочити на підйом, район Запоріжжя таВасилівки. Обгони само собою. Так ось витрата вийшла 10 л/на сотню.Що краще, що гірше, доки не знаю. Ось за тиждень знову їду підГенічеськ на два тижні. Син із невісткою хочуть із нами. Отут безпричепа ні як. Поїдемо, подивимося, відпочинемо. Ось такарозповідь. Не судіть суворо. Просто побалакав. Фордік заслужив.Всім удачі на дорогах. Ні цвяха, ні жезла.
Коментарі10
Відмінна розповідь!
Хороша розповідь. Бажаю Вам із Сієррою ще довгі та щасливі роки жити душа в душу!)
так, сієрра це та машина, що закохує в себе. у мене кум досі нудьгує по своїй сієррі, хоча у нього було багато хороших машин і зараз на ланцері 10 їздить, а все одно коли мою бачить все навколо неї колами ходить !
душевно) далеко не новий і доглянутий автомобіль чомусь вже рідкість! сріблястий личити сієрі!
Читав як поему, на одному диханні. Підпис, стежитиму за подальшими пригодами і фордом.
Сієрра чудовий автомобіль, який у свої роки приніс багато нового і був якимось проривом в аеродинаміці! А коли вийшов косворт, який досі може (з невеликим) тюнінгом скласти конкуренцію і німцям і японцям, все ахнули! Я їздив на своїй , в стоку, і був...
Дякую за добрі слова. Приємно. Диски рідні, не гнуті, не биті. Ходять - нехай ходять. Якось не замислювався. Дякую.
ви життя бачили з вікна службового автомобіля, а ми тут бідували
Шеф шефу різниця. По-різному бувало. Але коли їду на своїй Сієррі 90-100 на морі і мене обганяє крута тачка, десь під 150, у мене думка Він на роботі, його шеф вічно поспішає і жене в шию, а я не поспішаю, мене ніхто не жене, я відпочиваю, просто отр...
філософ, вам теж бачу важко