Треба б вже з дрібниць переходити на щось більш серйозне ізабористе. Досить смикати кота за гуму і копошитися в несуттєвихбірюльках запорожнього єства. Чи не час, друзі мої, нам замахнутисяна Вільяма, розумієте, нашого Шекспіра?
З цими думками я взяв викрутку і пішов колупати всі набряклітріщини даху, сподіваючись знайти серед них сенс життя конкретногоЗапорожця. Картина явно показувала, що чекають на мене аж ніяк нерайські сади і навіть не вечірній променад… Щось ближче до Черчілля— кров, тяжка праця, сльози та піт… Особливо багато було сліз, бобез них дивитися на це було рішуче неможливо. Під густим шаромшпаклівок всіх сортів ховалися вм'ятинки, зварювання та іншіпринади життя... Іншого я і не чекав, хоча звичайно сподівався накраще, тому в хід пішли шліфувальна машина і коралове коло. З йогодопомогою я почав зачищати основні проблемні місця, де почалатріскатися шпаклівка, а також вирішив повністю зачистити весь дах.Вона в цьому випадку найбільш постраждала частина кузова. Інайскладніша…
Загалом проблемні місця це дах та шви кузовних панелей. Частинашвів має сліди зварювання і саме тому вони були закладенішпаклівкою. Як їх повернути у вихідний вигляд я поки що не знаю. Дотого ж крім зварювання в деяких швах також є сліди якогосьлатунного припою чи чогось такого. Тому доведеться, ймовірно, використовувати скловолоконну шпаклівку, щоб приховати шви. Віншому радує що поки не виявив гнилизна, тільки відпрацьований чимпопало метал. Буквально кожна вм'ятинка замурована шпаклом прямо насовість. Хрінова замурована, але від душі. А враховуючи загальнийстан даху (майже весь у дрібних вм'ятинках) сумніваюся, що зможуйого добре вивести. Вже подумую зробити як вдасться і обклеїтивінілом.
Далі буде.
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.