До мене прийшов...

.Песець.
Жирненький такий, хорошенький.
Після чудового дня, посидівши з подружкою в кафе, поїхалидодому.Проїхали метрів 10, поворот праворуч, ще пара метрів —і…
чи то я зачепила бордюр
/>
чи щось трапилося з машиною
коротше, вилітаємо ми на тротуар, машина безконтрольно летить удерево і я розумію, що нічого зробити з цим не можу.
> крик, удар — і тиша.

— Ти жива? >

Від шоку я навіть не додумалася аварійку включити і чомусь наказалаІрці вийти з машини. Шкоди я нікому не завдала, а ось ДТП патрульвсе одно може оформити і права забрати (втім, найближчим часом вонимені не знадобляться, тому що за кермо я сісти зможу не скоро).
Ми навіть змогли доїхати додому, благо там їхати було два квартали.Щоправда, рульову, мабуть, нехило так підкорило, бо для їзди менітреба було вивернути кермо на 90 градусів. Ну ще абс світиться іпостійний скрип коліс чути. Намагаюся зрозуміти, що сталося, і нерозумію. З одного боку, досвіду у мене не так багато, і якийсь злийголос у голові каже "викинь права і не роби так більше, тупиця! ". Зіншого, я в жодній поїздці не обходилася без повороту праворуч — іжодного разу такого не було навіть у гірші дні, коли в мене відневпевненості й страху тремтіли руки. Навіть якщо я чіпляла бордюр (каюся, бувало).
Ось такий сум. Одне добре:ніхто не постраждав.

PS Представляю коментарі від відвідувачів кафе, які бачили у вікноцю аварію, враховуючи, що саме з цього кафе ми й вийшли. Ооо, п'янамабуть, ось і влетіла (кому ж ти доведеш, що ні). Чомусь соромно дожаху.

PPS Дерево обсипало нас гарним листопадом.