Отже, Краків. Він зустрів нас Дощовою погодою і Леріною встлістю...Але це не заважало нам піти гуляти... Що я можу сказати промісто? .. Милий такий, але з купою алкошопів і людей, щопідбухали.
Повелися на поради знайомих спробувати місцевий фастфуд – запіканкиЦе півметрові багети, на які зверху кидають все, що знаходять ухолодильнику Беріть таке на двох, а краще на 3. З'їсти складно, особливо якщо ви після сушіння, як у випадку Лери.Загалом, післяправильного харчування така їжа здається просто не смачною.Так щоми свої запіканки викинули і лягли спати голодними.
Прокинувшись вранці, ми забрали машину і поїхали в центр шукати, депоснідати... Забравшись прямісінько в історичний центр, ми знайшлиМілк Бар. Той, де ми були, мав досить непряме ставлення до їдальні– милий заклад, невеликий. На сніданок можна вибрати різні омлети, мюслі з йогуртом... Загалом класика. До речі, якщо ви любитепоїсти, то треба це робити в Польщі, бо чим на захід ви їдете, тимдорожча їжа. До речі, в'їжджати в історичний центр не можна. Цеможна робити, якщо ви не мешкаєте там. Про це ми дізналися відводія якоїсь поштової служби з України. Ну та гаразд, хтоперевірить, де ми там винаймали житло?
На вулиці зустріли досить цікаву для Європи машину. Хто знає, щоце, той молодець. Після сніданку ми рушили в бік Австрії. На шляхуми мали дві платні ділянки дороги. Пробок та черг на пункті оплатине було, бо гроші все готують заздалегідь і, як правило, безздавання. Не те, що у нас при виїзді з паркінгу… Проїзд ділянки –10 злотих. Тримайте їх десь поруч, щоб не затримувати інших водіїв.Виїжджаючи з Кракова, ми на всі злоті залили V-Power на Shell, а уних це 100- й бензин. Вийшло 20 літрів 100 проти 30 98-го. ВАвстрію їхали через Чхію. Саме там я проїхав через перший у своємужитті тунель, довший ніж на Поштовій… Обмеження – 80. Мені все щестрімко було порушувати і я відгальмувався до 20… відчинив вікно…перегазовка, перша, тисну в підлогу, відсічка, друга… вже 80. ЗвукL6 м50 – це щось неймовірне. Загалом, тунелі я дуже люблю. Місцедля насолоди звуком вашого автомобіля
Далі траса. Нічого особливого. Гарна дорога, гарнікраєвиди.Швидкісний режим 130-150 – і ми за пару годин уже вАвстрії. На першій же заправці після кордону купили та приклеїливіньєтку. Далі – безліч красивих і акуратних сіл, містечок… Зобмеженням у 30. Дуже неприємно їхати попереду колони… І ніхто ж, млинець, тебе не обганяє. Таке почуття, ніби я заважаю всім їхати.Не відпускало аж до автобана))) Але ніхто жодного разу непосигналив, не блимнув фарами. Рівень ввічливості на дорогахАвстрії просто космічний. По бану за місцевими їхали 150, поки насне обігнала е90. Я впав їй на хвіст і ми поїхали 160-180, пригальмовуючи до 140 у деяких місцях. У Відень ми потрапиливвечері, коли вже було темно. Але в цілому освітлення на рівні, такщо покажчики допоможуть вам дістатися куди завгодно без навігатората карти. Не те, що в нас – одна вивіска з надцятьма містами істрілками в різних напрямках. >
Лера звернула увагу на графіті а я на 205
стоячи на світлофорі я завтикав і зазнав культурного шоку.
<
Ми не стали знімати готель, а забронювали квартиру. Всього за 11 кмвід центру, передостання станція метро. Бронювали через airbnb.Дуже приємні молоді господарі почастували нас цукерками тафруктами, на честь того, що ми були їх першими гостями.
Дуже мило. Були ще й фрукти і вино, і шампанське квартира маленька, але дуже комфортна і затишна. Залишили машину прямо на вулиці – нампідказали, що це безкоштовно і не заборонено. Пішли шукати їжу.Поруч із будинком був супермаркет спар, але о 6.30, як і іншісупермаркети Відня, він уже був закритий. І вся неділя теж :)Загалом, шукали магазин, а знайшли метро. На ньому вирішили поїхатидо центру. Проїзний на 24 години на двох коштував 15 євро. Але нітурнікетів, ні контролерів немає. Контролери може і є, але ми їх небачили. У нас на райончику було дуже тихо, і зовсім не було людей.Ніякого вам насіння і пива під під'їздом))) А в центрі навпаки –багато новорічних ярмарків, де ми й повечеряли. Погуляли годинку іпоїхали спати.
Про наступний день розповім у наступній частині. А наостанокфотографія моєї Лери та нашого, як ми району, який ми люблячиназвали селом)))
"не відпускало аж до автобана))) Але ніхто жодного разу непосигналив, не блимнув фарами. Рівень ввічливості на дорогахАвстрії просто космічний. По бану за місцевими їхали 150, поки насне обігнала е90. Я впав їй на хвіст і ми поїхали 160-180, пригальмовуючи до 140 у деяких місцях. У Відень ми потрапиливвечері, коли вже було темно. Але в цілому освітлення на рівні, такщо покажчики допоможуть вам дістатися куди завгодно без навігатората карти. Не те, що в нас – одна вивіска з надцятьма містами істрілками в різних напрямках. >
Лера звернула увагу на графіті а я на 205
стоячи на світлофорі я завтикав і зазнав культурного шоку.
<
Ми не стали знімати готель, а забронювали квартиру. Всього за 11 кмвід центру, передостання станція метро. Бронювали через airbnb.Дуже приємні молоді господарі почастували нас цукерками тафруктами, на честь того, що ми були їх першими гостями.
Дуже мило. Були ще й фрукти і вино, і шампанське квартира маленька, але дуже комфортна і затишна. Залишили машину прямо на вулиці – нампідказали, що це безкоштовно і не заборонено. Пішли шукати їжу.Поруч із будинком був супермаркет спар, але о 6.30, як і іншісупермаркети Відня, він уже був закритий. І вся неділя теж :)Загалом, шукали магазин, а знайшли метро. На ньому вирішили поїхатидо центру. Проїзний на 24 години на двох коштував 15 євро. Але нітурнікетів, ні контролерів немає. Контролери може і є, але ми їх небачили. У нас на райончику було дуже тихо, і зовсім не було людей.Ніякого вам насіння і пива під під'їздом))) А в центрі навпаки –багато новорічних ярмарків, де ми й повечеряли. Погуляли годинку іпоїхали спати.
Про наступний день розповім у наступній частині. А наостанокфотографія моєї Лери та нашого, як ми району, який ми люблячиназвали селом)))
"не відпускало аж до автобана))) Але ніхто жодного разу непосигналив, не блимнув фарами. Рівень ввічливості на дорогахАвстрії просто космічний. По бану за місцевими їхали 150, поки насне обігнала е90. Я впав їй на хвіст і ми поїхали 160-180, пригальмовуючи до 140 у деяких місцях. У Відень ми потрапиливвечері, коли вже було темно. Але в цілому освітлення на рівні, такщо покажчики допоможуть вам дістатися куди завгодно без навігатората карти. Не те, що в нас – одна вивіска з надцятьма містами істрілками в різних напрямках. >
Лера звернула увагу на графіті а я на 205
стоячи на світлофорі я завтикав і зазнав культурного шоку.
<
Ми не стали знімати готель, а забронювали квартиру. Всього за 11 кмвід центру, передостання станція метро. Бронювали через airbnb.Дуже приємні молоді господарі почастували нас цукерками тафруктами, на честь того, що ми були їх першими гостями.
Дуже мило. Були ще й фрукти і вино, і шампанське квартира маленька, але дуже комфортна і затишна. Залишили машину прямо на вулиці – нампідказали, що це безкоштовно і не заборонено. Пішли шукати їжу.Поруч із будинком був супермаркет спар, але о 6.30, як і іншісупермаркети Відня, він уже був закритий. І вся неділя теж :)Загалом, шукали магазин, а знайшли метро. На ньому вирішили поїхатидо центру. Проїзний на 24 години на двох коштував 15 євро. Але нітурнікетів, ні контролерів немає. Контролери може і є, але ми їх небачили. У нас на райончику було дуже тихо, і зовсім не було людей.Ніякого вам насіння і пива під під'їздом))) А в центрі навпаки –багато новорічних ярмарків, де ми й повечеряли. Погуляли годинку іпоїхали спати.
Про наступний день розповім у наступній частині. А наостанокфотографія моєї Лери та нашого, як ми району, який ми люблячиназвали селом)))
"але не позбавлений графіті та написів у найрізноманітнішихмісцях.
Лера звернула увагу на графіті а я на 205 стоячи на світлофорі язавтикав і зазнав культурного шоку. Ми не стали знімати готель, азабронювали квартиру. Всього за 11 км від центру, передостаннястанція метро. Бронювали через airbnb. Дуже приємні молодігосподарі почастували нас цукерками та фруктами, на честь того, щоми були їх першими гостями.
Дуже мило. Були ще й фрукти і вино, і шампанське квартира маленька, але дуже комфортна і затишна. Залишили машину прямо на вулиці – нампідказали, що це безкоштовно і не заборонено. Пішли шукати їжу.Поруч із будинком був супермаркет спар, але о 6.30, як і іншісупермаркети Відня, він уже був закритий. І вся неділя теж :)Загалом, шукали магазин, а знайшли метро. На ньому вирішили поїхатидо центру. Проїзний на 24 години на двох коштував 15 євро. Але нітурнікетів, ні контролерів немає. Контролери може і є, але ми їх небачили. У нас на райончику було дуже тихо, і зовсім не було людей.Ніякого вам насіння і пива під під'їздом))) А в центрі навпаки –багато новорічних ярмарків, де ми й повечеряли. Погуляли годинку іпоїхали спати.
Про наступний день розповім у наступній частині. А наостанокфотографія моєї Лери та нашого, як ми району, який ми люблячиназвали селом)))
"але не позбавлений графіті та написів у найрізноманітнішихмісцях.
Лера звернула увагу на графіті а я на 205 стоячи на світлофорі язавтикав і зазнав культурного шоку. Ми не стали знімати готель, азабронювали квартиру. Всього за 11 км від центру, передостаннястанція метро. Бронювали через airbnb. Дуже приємні молодігосподарі почастували нас цукерками та фруктами, на честь того, щоми були їх першими гостями.
Дуже мило. Були ще й фрукти і вино, і шампанське квартира маленька, але дуже комфортна і затишна. Залишили машину прямо на вулиці – нампідказали, що це безкоштовно і не заборонено. Пішли шукати їжу.Поруч із будинком був супермаркет спар, але о 6.30, як і іншісупермаркети Відня, він уже був закритий. І вся неділя теж :)Загалом, шукали магазин, а знайшли метро. На ньому вирішили поїхатидо центру. Проїзний на 24 години на двох коштував 15 євро. Але нітурнікетів, ні контролерів немає. Контролери може і є, але ми їх небачили. У нас на райончику було дуже тихо, і зовсім не було людей.Ніякого вам насіння і пива під під'їздом))) А в центрі навпаки –багато новорічних ярмарків, де ми й повечеряли. Погуляли годинку іпоїхали спати.
Про наступний день розповім у наступній частині. А наостанокфотографія моєї Лери та нашого, як ми району, який ми люблячиназвали селом)))
"
Про наступний день розповім у наступній частині. А наостанокфотографія моєї Лери та нашого, як ми району, який ми люблячиназвали селом)))
"
Про наступний день розповім у наступній частині. А наостанокфотографія моєї Лери та нашого, як ми району, який ми люблячиназвали селом)))
Коментарі5
Сам люблю подорожувати і читати такі пости!)
Де продовження? )
Буде. Підзабив у зв'язку з ремонтом машини. Виправлюсь)
цікавий запис!) тільки пиши всякі вартості, хоча б для порівняння на житло, дороги, бензин.)
Спасибі! Цінності якось не додумався фіксувати. Житло приміром з пам'яті близько 130 євро за 2 ночі. Бензин - 100-й в Австрії 1,62 євро. 98-й не пам'ятаю ... Їжа, ось що найдорожче. Поїсти нормально в маку на двох 35 євро...