Історія покупки

Як я вже писав раніше, думки про купівлю олдової BMW бродили в моїйголові досить давно. > Увага моя більшою мірою була звернена убік BMW e12, але, оскільки вибирати нам особливо нема з чого, аринок повнюється одними і тими ж трухлявими, дірявими і по десятьразів перефарбованими машинами, що з року в рік продаються, лишезрідка міняючи власників і попутно нарощуючи товщину шару шпаклівкина боках, то паралельно я поглядав і інші кузови з тієї давноминулої епохи.
Ось така
Фото з оголошення про продаж
Ціна була цілком адекватна, автомобіль на фото виглядав дуженепогано, а в порівнянні з усіма іншими, що продаються у нас україні-так взагалі, як кажуть, "машина-вогонь, треба брати")))
Брати то я її хотів, але не встиг! Бо забрали її наступного дняпісля розміщення оголошення. А мені вже залишилося простозателефонувати продавцю і дізнатися про всі принади ластівки, щоупорхнула.
Продав машину не господар, а його сусід по гаражі-славний хлопецьСашко. Він то мені й розповів, що господар-старий моряк володіємашиною з 2000 року. Що машина сильно бита не була, підфарбованамісцями, подекуди вм'ятини та сколи. Але не іржава, не варилася, гонок не бачила і в цілому все по машині добре. Забігаючи напередскажу, що так воно й виявилося. Так що Саші-окреме спасибі за інфута допомогу! А купити до мене встиг якийсь хлопець із сусідньогоміста. Купив, звичайно ж, для себе і т.Д. Та кінці у воду. З тим яі змирився, погорювавши трохи про те, що пішла хороша машина. Алечерез кілька тижнів біха знову в продажу! Додала трохи в ціні, ізнову в люди!
Тут недоумство та відвага бажання володіти вінтажним автомобілемвзяло гору над моїм розумом, я зідзвонився з тим самим хлопцем, який брав її "для себе" і того ж вечора виїхав поїздом з Києва доОдеси, а далі-автобусом до м.Арциз, за ​​нею)
І ось я стою на автостанції м.Арциз, гроші в кишені, трепет у душі)Як під'їжджає моя ластівка
І з неї виходять троє хлопців, представників однієї з безлічінеслов'янських національностей, що населяють південні регіони нашоїкраїни. Водій при рукостисканні представився:- Все зрозуміло, подумав я. Адже в оголошенні було вказано ім'я Андрій, а виявивсяАзім))) Ну, нічого. Будь-яке буває.
Загалом подивився я машину, в цілому все сподобалося. Але затезалізо ціле, мотор справно тарахтить, не гріється, явних калюж підмашиною теж немає. Коротка тестова поїздка остаточно переконаламене, що "машина-вогонь! Треба брати". Хоча з ходової явно булодуже багато питань. Стук спереду долинав конкретний, а вібрації! Оймамо! особливо при гальмуванні! .. Але, як кажуть, вселікується!
Невеликий торг, ударили по руках і пішли оформляти. Через тригодини BMW 320 1980 вже була моєю, причому на мене ж оформлена і накиївських номерах. О 16:30 я заправив 20л. Бензину, долив близько0.5л олії в мотор і ми з моєю БМВ спочатку обережно, а потім дужебадьоро помчали у бік Києва. Звичайно, було досить легковажновирушати одному в 650 км. Вояж на 36-річному автомобілі, який невідомо, коли востаннє обслуговували. До того ж добрий хлопець Азимне залишив мені в машині ні домкрата, ні балонного ключа. На трасівсю дорогу ми йшли 110-120 і зрештою о 00:30 трохи втомлені, аледуже задоволені вже були вдома)