Через день мене наздоганяє дзвінок механіка, але замістьбажаного "забирай! " я чую, що під час розбирання вузлів прямо вруках у вищезгаданого товариша в потерті розсипається ШРУС.робочого дня залишається близько 20 хвилин.Де брати досить рідкіснудетальку на вихідних - я гадки не маю.Бігом додому, в інтернет, і -о диво! -знаходжу цей шрус, будь він неладен, і він у Харкові! Дзвінок у магазин, і там – о диво знову! — мене радують новиною, щов суботу вони працюють, і зранку деталька на мене чекатиме!
Вранці я забираю залізяку і везу її на інший кінець міста, де механмене "тішить", що він захворів, і сьогодні машина готова не буде.Ну гаразд, всі живі люди, буває. Їду у своїх справах, заїжджаю нафутбол, насолоджуюся можливістю випити коли завгодно, якої закермом я, ясна річ, позбавлений. У неділю механік не одужує, і зароботу береться лише у понеділок. І — ось ті на — виявляється, щонавернулась ще одна подушка, цього разу передня! Забий, кажу, невстигну я її привезти. Тут впрягається товариш, який їдучи зроботи, погоджується забрати подушку в магазині та відвезти їїмайстру. Як підсумок, у вівторок увечері я забираю машину.Зчеплення м'якше, машина їде плавно, мотор не вібрує, немаєсторонніх шумів. Краса. Їжу і балдею. Через три дні у мененавертається, як виявилося трохи пізніше, піввісь. Як це зазвичайбуває, у невідповідний момент. Доводиться викликати евакуатор ізнову їхати через місто до механіка. Мої побоювання, що померлакоробка, не підтверджуються, і вранці я їду купувати піввісь.Наводжу її, домовляюсь зателефонувати через дві години. За двігодини випливає, що піввісь від японки, а шрус (якраз той, щозмінювався) — від американки. Він менший і з новою піввіссю нестикується. Це вже зовсім не смішно. Тут згадую, що недавно меніпропонували новий оригінальний шрус за прийнятною ціною. Дзвоню іцікавлюся, чи не завалялося у Вас, добродії, ще півосі до шрусу? Відповідь ствердна. Крім того, піввісь теж нова. А вони знаходятьсянедалеко від механіка. Принагідно цікавлюся, чи не потрібна їм такаж піввісь із доплатою? Відповідь ствердна. Оплачую механіку таксі, він робить шахер-махер із півосями, отримує те, що треба, ставить.Катаюсь вже два тижні, водіння стало якимось розслабленішим. Вженемає бажання тиснути на педальку і прискорюватися, навпаки, їжуплавно. Старію, чи що? :-)
За підсумком, протягом півтора тижнів машина приведена практично відеальний технічний стан (бракує тільки замінити трос ручника, алейого чекати два тижні з ОАЕ), а в запасі у мене шрус, що відходив100 кілометрів. Нікому не треба? :-)
Усім світ! Далі планую трохи притримати коней з апгрейдами тазосередитись на деяких життєвих питаннях, у яких машина необхіднащодня. А далі буде видно!
Всім світ!
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.