Ще перебуваючи в Харкові перелапатив інтернет на тему якості дорігу цьому місці і нічого конкретного так і не знайшов, але ще стоячипоцікавився у майстра на рахунок якості асфальту, на що той менеповністю заспокоїв запевнивши, що дорогу зробили і все тамкруто.
Так і виявилося, початок підйому Після того як забираємосямаксимально вгору я думав, що ми вже приїхали, але це була всьоготретина шляху і далі дорога знову пішла вниз. Цьому, так би мовити, перевалі, знаходиться якийсь готель, кафешка і туалет, то про що мимріяли останню годину =)))
Поки ми справляли потребу овець нас чекала і милуваласянайкрасивішими видами гір.
< /p>
Просуваючись все далі вглиб гір ми потрапляємо в село Синевир, кожному хто тут вперше як і ми може здатися, що ми вже біля мети, тому що озеро називається Синевир і ми вже заїхали в однойменнийнаселений пункт, але ні… ще залишається, напевно, половина шляху.
По дорозі гуляють вгодовані красиві корови, гірська трава внеобмежених кількостях, свіже повітря і чиста вода дають дужехороший результат. На роздоріжжя, на право можна поїхати у бікХуста, але якість цієї дороги викликає великі сумніви, краще трохизробити коло через Межигір'я як їхали ми але бути впевненим, щоасфальт буде рівним ніж заощадити пару км і трястись перемикаючисьз першої на другу, а наліво веде дорога до населеного пунктуСиневирська галявина, де і знаходиться озеро Синевір. Від розвилкище 14 км. І знову ці корови гуляють дорогою. Зустрічаються дужечасто тому на поворотах краще скидати швидкість інакше єймовірність виїхавши з-за повороту несподівано зіткнутися з такоюгрупою в "смугастих" купальниках =)
У порівнянні з коровами у міжгір'ї у Януковича ці сяють життям, вгодовані, потужні, а не ті доходяги, що гуляють під палючим сонцемі дощипують залишки трави…
А дорога все виляє та виляє
Коли вже заїхали до села Синевирська галявина зустріли компанію надвох дуже цікавих машинках. Номери були закордонні. Спустять часвони приїхали на озеро і ми там побачилися ще раз. Машинки відеальному стані, відновлені і без тюнінгу. А саме перед намиоригінальний фіат 500, Батько нашого "горбатого" і фіат 124, той зкого робили нашу "копієчку". До п'ятисотих питань немає, крім того, що ця версія була з відкидним брезентовим дахом, а от 124 фіатбільший за нашу копійку за габаритами, здається ширшим і кормитрохи більше, а так дуже схожий =))
>
Під'їхавши до основної території бачимо паркування для машин, готелю, кафешки та кпп. Тут беруть гроші за вхід на територію паркута за в'їзд на авто. Ми вирішили проїхати на машині, тому що відцього місця до озера потрібно пройти ще близько 1.3 км крутимпідйомом.
За двох осіб і машину ми заплатили 105 грн. Швиденько піднялися навершину і припаркувалися за 20 метрів від озера. ". Існує безлічлегенд та історій, які ніби витають навколо озера. Давним-давногори належали одному графу, який мав гарну доньку Синь. Це ім'я їйбуло дано через блакитні очі. Збираючи квіти на гірських схилах, вона побачила пастуха Віра, який грав на сопілці. Так вони йпокохали одне одного. Дізнавшись про любов дочки, батько наказавубити Віра. Підлеглі графа скинули на парубка величезний камінь.Довго оплакувала Синь свого коханого, так утворилося блакитне, якїї очі, озеро, а посередині верхівка цього каменю. І зараз виможете побачити той маленький острівець серед синіх вод. Місцевіжителі спорудили дерев'яні скульптури Сінь та Вір та розмістили їхбіля Синевиру. Так люди спробували доповнити виразну красуКарпатських гір та блакитного озера, оточеного багаторічними букамита ялівцем. Вражає природа цієї місцевості:ялина, бук, сосна, рідкісні рослини, гриби, ожина, чорниця, малина та багато іншихдарів природи. Звідусіль б'ють струмки джерельної води, яку можнасміливо пити із спеціально споруджених будиночків. У лісах ідолинах живуть олені, ведмеді, косулі, кабани, вовки, борсуки, лисиці, рись, пугачі, зайці, лелеки та багато інших.
Фото взяв з інтернету, озеро вирішили не оминати, щоб невитрачати час, хоча воно на стільки не велике, що можна було бобійти його за пів години, але оскільки ми втратили годину часучерез поломку, вирішили не затримуватися.
< /Синевирське озеро утворилося 10 тис. Років тому внаслідокперекриття річкової долини зсувами. Поповнюється водами гірськихструмків. Розмір озера змінюється залежно кількості опадів. Середняплоща – 4-5 га, глибина – 8-10 метрів. Найглибша точка — 22 м. Водадуже чиста, здається яскраво блакитний — так кажуть у всіхпутівниках, але насправді ж звичайна вода із зеленуватим відтінком, ніяким блакитом і не пахне, але що є, вона дуже чиста. Водитьсяфорель озерна, райдужна і струмкова, проте риболовля заборонена. Натериторії НВП "синевір" діє центр реабілітації бурих ведмедів.
Рівне посередині озера з води виступає невеликий острівець. Цякартина схожа на блакитне око з темною зіницею в центрі — томуСиневир і отримав свою другу, дуже романтичну назву:Морське Око.Заздалегідь прочитавши про це озеро, наслухавшись легенд, То якпро нього всі говорять, як показували у фільмі Синевір чекавбільшого, а насправді озеро не велике за розмірами, тільки і єрозуміння, що воно знаходиться в горах на пристойній висоті, але небільше. Але, так би мовити, галочку поставили, побували і тут, подивилися краси, зарядилися енергією. І через нього далі у бікЛьвова. Дорогою від озера підвезли до Межигір'я бабусю з онуком.Розповіла багато цікавого, а так само сказала, що чомусь місцевініколи не зупиняються і не підвозять, а лише туристи. У міжгір'їрозпрощалися, вона побажала нам здоров'я і всього найкращого і мирушили в дорогу.
Продовження слідує...
"
Продовження слідує...
Коментарі2
Скільки всього частин?)))
Сьогодні буде остання, заключна =))) Про відрізок до Львова та підбиття підсумків поїздки