Чому саме BMW... (за кадром)

Привіт усім… Скажу одразу, хто шукає позитиву/приколів/хорошихновин, краще вам це не читати, одразу переходити далі. Тому щотепер настав час “Х”. Це буде пост типу “накипіло”. Він буде всьогоодин такий, тому що більше сказати з цього приводу мені буде вженічого, ну а він буде актуальним для мене ще довгий час. І цей постбуде чималим, із згадкою історії. Для мене це важливо, тому що хтоне знає свого минулого — у того немає майбутнього.

Сьогодні ви дізнаєтеся про всю підноготну мого позитиву тафанатизму до баварської марки, і чого це варте — все, що залишалосяза кадром. По суті, я міг би і не викладати таку інформацію, мовчки "проковтнути" все це, як завжди, і піти далі. Але вирішив цьогоразу не стримуватися. Моє терпіння вже лопається. І до того ж, разя сказав що такий пост буде всього один, колись цього разу все-такиповинен наступити) Я вважаю, що приховувати нічого, не бачу дляцього причин. Коротше, як ви напевно вже здогадалися, заїпався я зісвоєю машиною. Сильно заїпався. Моє терпіння починає добігатикінця, боюся що можу психанути і зробити щось необдумане інелогічне ... Але про все по порядку. Як все починалося, трохиісторії. Власне, їздив я москвичем. І до кінця володіння навітьполагодив його)) Але навіть після ремонту, я зрозумів, що йомуніколи не задовольнити моїх амбіцій, він на це в принципі нездатний. Тут я думаю всі згодні, особливо у кого був досвід ізвітчизняною машиною — той зрозуміє) На той момент коли я йогопродав, я вже давно заглядався на БМВ, задовго до того мене "заклинило" на цій марці. Але в житті трапляються і такі сильніречі, які можуть затьмарити це, і зробити тебе повністю іншим. Що йсталося відразу після продажу москвича. У мене почалася воєнка (літні збори, довжиною на місяць), мені назавжди це запам'яталосяяк найбільший п***** у моєму житті. Під силою тих обставин, і плюсте, що я залишився без коліс, мені хотілося по-швидкому купити собімашину. Причому іномарку, звичайно ж. Напевно, це порожнеча в душіпісля продажу москвича, вимагала знову якнайшвидшого заповнення… Ія почав задивлятися на форд сієрру, як дешеву в обслуговуваннідоступну задньопривідну машину, поки я не вийшов на рівеньвпевненого покупця БМВ. Але це тривало недовго, на воєнці я бувнастільки зайнятий, що ні на що інше часу і сил тупо фізично незалишалося. А потім був Чугуєв) Це містечко в області, де проходятьнавчання у польовому таборі. Звідти я прийшов загалом іншим, на100%. Був я там лише тиждень, але що зі мною зробив той тиждень! Більше ніж багато інших років мого життя! У плані машин, я взагалізабув про якийсь фанатизм, і став дивитися на це очима більшості —аби нову… І хто знає, скільки б це тривало, поки один мій знайомийне змусив мене згадати, яким я був раніше (в добрих рисах), взокрема які були мої погляди й інтереси щодо машин. Досить сильно -ще б пак, у мене ж взагалі ніякої машини не було! Через кількамісяців забрав гроші з банку і згадав, як мені нестерпно бути безмашини, і без улюбленого пропелера на капоті… Потім вже почалася3-тижнева епопея, описана в одному з перших записів бортжурналуцієї машини.

Ага, то це я… Ось яка передісторія. Щоб ви краще розуміли, щовідбувається. Якщо ще хтось дочитав до цього місця) Пройшло вже 8місяців. А машина краще так і не стала, не рахуючи пари процедурвиконаних відразу після покупки (чистка форсів, фільтра, полагодилирульове). І це зає**ває. Сильно заї**ває. У мене вже немає жоднихсил терпіти висловлювання сім'ї на кшталт "та й відро ж ти взяв! ".Інші хтось ще так не висловився, але бачили мою машину — 100% щодумають так само. Та мені й самому, звичайно, мало що подобається.У машині лише лічені деталі НЕ вимагають ремонту чи заміни. Щоразу, сідаючи в цей суперкар, я спираюся на зламане сидіння, з безглуздимматеріалом оббивки на якому сильно потієш влітку, брязкаю розбитимдверним замком, крутю стартер довго і нудно, і втопивши педаль газув підлогу - тільки так є шанс завести. Ну а потім, коли завів —насолоджуюся клубами біло-синього диму. Поки що ще не знімав, аледумаю потім викладу відео про роботу двигуна, перед тим як щось зним робити, типу "було - стало". Прогрівши мотор, починаю їхати, слухаючи не музику, а тролейбусний гул коробки на першій-двохпередачах. Закутуючись у туман.
приблизно такий туман))
> Сегодня видався спекотний сонячний день, і чи від того що булотак світло, чи така фаза місяця, якось особливо почав помічати якцей димок вічно в'ється по машину, навіть коли швидко їдеш.Прохопив на п'ятій передачі на 100 км/год - і ззаду залишивпристойний такий помітний синій шлейф)) Інверсійний слід, епта)Сусіди біля будинку скаржаться, коли зупинився для розвантаженнябіля під'їзду. Одного разу йшли тротуаром дівки, закашлялися колипроїхав мимо)
Бісить звичайно. А що я можу зробити? За ці гроші нічого краще неотримаєш :-(

Двигун на передачах треба крутити добре — з низів не тягне, сіпається… І це на маленьких колесах… Ну і як же я міг забути -картина доповнюється апетитом масл-кара, 15-20л, точно не заміряв, який сенс, просто бачу що стрілка йде ніпадецьки. Ось така хвилинкакритики, та й то ще не все, мені впадло описувати всі дрібниці. Чивинна в цьому машина? Ні в якому разі. Як би тяжко не було, яусвідомлюю що винен у цьому тільки я. У чому саме винен — у тому, що дорвався до БМВ за доступну ціну. Це попередження тазастереження всім тим, хто зараз сидить без машини і, як я ріктому, шалено фанатіє баварським пропелером і вже нестерпно за всякуціну долучитися до втілення німецької ідеї в металі. Вони вжездогадуються, що з багатьма треба змиритися. Як і я здогадувався.Але все одно я не міг оцінити масштаби майбутніх незручностей. Навас усі дивляться поглядом, сповненим критики та несхвалення. Якщозвичайно стоять віддалік від машини, щоб не задихатися від диму, щоогортає Вас. У кращому разі — поглядом розуміння та співчуття, нуце хіба що друзі. Марка БМВ у цьому не винна, вони робили дуженадійні машини до початку 2000-х, і треба віддати належне - був бице бумер новіший, він би не дав себе так вбивати - просто вже неїздив би. Все це лише спроби отримати дешево те, що дешевим небуває. Всі ці пісеньки про "чорний бумер", розповіді про те, яккруто чіпляти телиць на крутій тачці - все це не про нас! ( "ми" -це на голову прибиті фанати бмв з худою кишенею) Я з самого початкувже побачив у перспективі, що при знайомстві з красивими теличкамикраще не згадувати, що у мене є машина. Вона ж попросить їїпокатати. Ти будеш її попереджати, що стан машини не фонтан, алевона все одно погодиться. Адже вони люблять пригоди. Але коли вонапобачить твоє відерце, для неї це буде не пригода, а ганьба на їїфарбовану голову; -) Що вона потім скаже своїм подругам - що вонавіддалася хлопцеві в якійсь розвалюсі, яка старша за неї саму? Такїї обборжать нахрен)) Оборжут ті, хто віддаються тільки в крутих наїх погляд бумерах, 5-ках і 7-ках так не старше 2000 р.В. Ну хоча б (хоча б! ) була б моя машина в ідеалі, тоді ще можна спробуватизакадрити протилежну підлогу. І то краще не відповідати на питанняпро рік випуску, або прибрехати на 5-10 років. Телки дуже нелюблять коли машини старші за них. Ну гаразд телиці, скажеш ти.Друзі бодай зрозуміють, окда? Але й їх ти не зможеш нормальнопокатати, адже на задньому дивані у тебе будуть розкидані деталівід розібраного люка та салону, а може й інший інструмент, приблизно як у мене))) Ти відмовляєш собі у більшій частині поїздокчерез шалену витрату і побоювань поломок у дорозі. Добре, моральтака. Якщо в тебе немає достатньо грошей, або ти просто дуже багатохочеш (а я знаю, що ти багато хочеш, такий наш менталітет, всінамагаються зірвати куш, отримати джекпот), подумай ще десятьразів, чи варто чогось ти прагнеш, всіх майбутніх мук. Або можетобі краще взяти дешевий форд/опель/інше відро на яке запчастинидешеві і є на найближчому ринку. А що ж я? А я безнадійний)))Навіть знаючи все, що мені належить, я б все одно зробив те ж саме:D Якби я не купив цю машину - все одно б знаходився в постійнихпошуках бумера, і не був би здатний думати про інші речі. Тому щодля мене бути власником БМВ — важливіше за життя) Точніше, для менене було б життя без цього. Саме тієї, справжньої, в якій я роблюсаме те, що хочу, не зважаючи на думку суспільства. Хоча їхня думкатеж відіграє роль (про що і пост), але моя особиста оцінка в разиважливіша. Чи був би я реально задоволений своєю машиною, такупосаду не писав би)))
Чим саме так приваблює БМВ? Давайте розберемося. Переглянемо, наприклад, оголошення продажів, пройдемося по ринку. Станекземплярів – добре якщо тільки нормальний, але не той самий, проякий ми мріяли. Та й то у найкращому разі. Об'єм і потужність вжевбитого мотора теж не вистачає. То що ж у них такого особливого? Скажу за себе — мене насамперед приваблює перспектива, потенціал.Нехай машина зараз і вбита, і в стані. Окрім кузова. Тому що яконцентруюсь лише на можливості побудувати з неї свій ідеал.Найчіткішу машину. Великий мотор з відмінним звуком, басистийвихлоп, збита підвіска, великі гальма, редуктор з блоком, гарнідиски та коротка рейка з гуром. Колись усе буде саме так.

І чорт забирай, я задоволений, що я пересуваюсь саме на тому самомубіло-блакитному пропелері (правда поки що з таким же димом) ), проякий мріяв стільки років. Незважаючи на всі проблеми, саме в ціймашині я відчуваю, що воно, рідне. Як спеціально для мене зроблено.Поведінка на дорозі — саме така, як я й хотів, тільки поставити щеправильну підвіску. Руліжці е30 з легким м10 позаздрять багато. Язроблю свою машинку ще кращою, і я не хочу нічого іншого. Я люблюїї, незважаючи на все це. (ще мені дуже подобається те, що вона вбілому кольорі). Так, я міг би купити за ті ж гроші дешевий форд.Але… форд? ви че, серйозно? та не, ви жартуєте) Як і будь-яка іншамарка (є лише небагато винятків), мені це взагалі індиферентно.Якщо вже так, то мені й не треба було купувати машину, а простобрати батьківський опель у міру потреби. Але не все так просто)Краще я терпітиму великі незручності, але їздитиму на тому, щоозначає для мене багато. В принципі я можу їздити на будь-якихмашинах (хоч вони і вганяють мене в сум і смуток), але якщо довгийчас не їжджу на бмв - починаю божеволіти. Я не перебільшую, вжебуло таке навесні — я залишив машину на місяць стояти, думав тамщось серйозно зламалося, а виявилося лише кришка трамблерабовталася. У мене тоді був вкрай неврівноважений стан:тиск буввисоким (лупило в голову), доводилося закидатися седативами. Ценестерпно — залишити надовго улюблену машину через те, що щосьзламалося, і нічого при цьому не робити. Ну що ж, моя розповідьдобігає кінця. . Як ви переконалися, я не можу жити без своєї БМВ.А щодо її стану — так, він тяжкий. Я зможу полагодити мотор нераніше весни. І це тільки перше з довгого списку, що треба зробити.Ну гаразд, гаразд) Не все так погано — труднощі роблять нассильнішими. Була б мотивація. Ну а ви вже зрозуміли, в чому самемоя мотивація) Вже настав час закінчувати розповідь. Мета його —показати, що кожен із нас платить за все сповна. Халяви не буває.Щоб підкова приносила удачу, треба прибити її до копита і орати)Або орати, або жертвувати. Я багатьом пожертвував для своєї мрії —станом машини, комфортом, витратою, ціною запчастин іобслуговування. Та майже всім походу. А чи ти готовий на такіжертви? ..