Море, сапи та каддос

Пробіг на приладці перевалив за 260т км і натякав, що вже скоротреба міняти масло, а попереду чекала поїздка на Арабатську стрілкуі назад. Друг Гугел нарахував нам 850км в один кінець (або 1700 вобидва) і тут все говорив про те, що ТО потрібно зробити ДО а непісля.
Цікаво, як він визначає місця з дорожніми роботами? Маршрутпрактично повністю знайомий (за винятком шматочка Мелітополь —Генічеськ):Київ-Полтава-Карлівка-Красноград-Дніпро-Запоріжжя-Мелітополь-Геническ-Місце відпочинку.

Багато колег їздять трохи іншим маршрутом, повертаючи на Дніпро вРешетилівці, але по мені - там нудно і не дуже коротше.Мене ось всепідмиває проїхатися по правому березі Дніпра, види там мають бутидивовижні, але дороги, кажуть, там відсутні.

Ну і встановлені перед поїздкою сидіння так і звали випробувати їху тривалій подорожі.

Кататися містом мені сподобалося! Тепер треба було дізнатися, яквони у тривалих подорожах. Любима давно кликала мене побувати наАзовському морі, до свого сорому я там жодного разу не був. Ну аоскільки мав на увазі відпочинок на воді, то забігли до кореша івихопили у нього два новенькі сапи Slingshot життєствердногожовтого кольору :) До речі друженя виявився колишнім власникомCaddy, а тепер ось обзавівся свіжим Touran-ом. З-Заздрість!
Красавчик! Слині; )
Наш Кед звичайно засумував поряд з гарненьким Тураном Запаковались=) Радує, що мені в моєму сарайчику не шкода возити все підряд, відплитки до купи собак ))< br/>
Виїхати вдалося лише після 11. Радувало, що всі до цього часу вжероз'їхалися чи пішли на парад у центрі Києва, тож дорога на виїздбула вільною.

З часу минулого візиту до Запоріжжя ситуація з дорогами у цьомунапрямі трохи покращала. Потроху допилюють трасу Київ-Харків, з'являються нові широкі фрагменти "двосмугової дороги", активнобудується дорога в об'їзд Настасіївки, одним словом, здорово… Все, крім Полтави! . Слабо? ;) І мені теж! Шматок об'їзної навколоПолтави викликає цілий спектр емоцій. Факт у тому, що так, заразкраще ніж узимку і ні, це все ще не можна назвати дорогою. Якщовзимку тут були ями в хаотичному порядку і всіляких форм ірозмірів, то зараз на їхніх місцях латки всілякої висоти, але точноне в рівень з рештою полотна і колії такої глибини, що можна легкоповиснути на захисті/порозі.До Полтави добігли дуже швидко, передпоїздкою я зняв з даху багажник і було цікаво дізнатися максималкуCad-а. Поки що це 180км/год при 4т об/хв. Норм?

Цей Гольф (це ж не Пасат? ) склав нам компанію всім шляхом від Києвадо Полтави. Рівно, стабільно 160-180. Дякую, бро! ;) Потім требабуло якось перестрибати шматок Полтава-Красноград. Цей відрізокдороги один із небагатьох, якими мені доводиться часто їздити, іякий змушує міцно замислитися перед покупкою легкосплавних коліс.Великих коліс =)
Благо, цей шматочок залишився єдиний. Топимо до Дніпра.

У Дніпрі знову обмежили рух Центральним мостом, але це нам незавадило. Хвилин 15 витратили на тягучку, а далі прямо навиїзд.
І тут радості моєї не було меж! На шматочку Запорізького шосе Н08 врайоні з'їзду до аеропорту Дніпра нарешті прибрали кінний об'їзд ізробили повноцінний міст! Мало того, повністю оновили всі покриття, освітлення, розмітку (ще не повністю нанесли) та роздільник. Відсамого Дніпра до самого Запоріжжя. Тут знову кайфували! Зачепилисяза якимись Х5 і знову 160-180. При такому режимі бака вистачилорівно до Запоріжжя (приблизно на 650км), з чого робимо висновок, щовитрата була трохи більше 11л/100км. Для цієї швидкості думаю норм.Може поміняти форсунки? )) Жертиме взагалі як тепловоз.

Після Запоріжжя пішла зневіра. Ніч, розмітка стародавня, ями, колія, вузька дорога, немає узбіччя та ще й трафік дуже напружений.Коротше останні 250км я доїжджав зі страшною лайкою та з останніхсил. Дивом жодного разу не влетіли в жодну з ям.

Дібралися до місця, перегорів передній габарит
На ранок був приємно здивований погодою на місці. Сильний вітер недав мені засохнути під палючим сонцем; )
Рельєф Арабатської стрілки також ввів мене в засмучення. Плоскаплощина та ще й піщана. Пекло для любителя гірського велосипеда; )
Щоб хоч трохи розважитися вирішили об'їздити всі місцевіпам'ятки.
Скажу вам чесно, тут рай для джиперів-кемперів! Можна виїхатидалеко-далеко і нікого довкола не бачити. При цьому маса водойм, гарний степ, чаплі — краса!
Ми ж з нашим кліренсом та дорожньою гумою змогли собі дозволитилише загальнодоступні місця.
Одне із сольових озер. Рожеве
Воно справді рожеве! Дуже красиво! Побували на березі Сиваша, навіть походили кілька разів там на сапах.Заїхали до центруГенічеська — містечко дуже нагадує кримські, крім того, що меншехвойних дерев і не такий перепад висоти. Центр міста дуже милий, хоч і маленький. Та й Рожеве озеро — мальовниче. Цікаво, як тут назаході сонця? Шкодав, що не взяв із собою дзеркалку!
Кристали солі правильної квадратної форми. Я був здивований! Аленайбільше мене вразила близькість прісного артезіанського джереладо моря та солоних озер. Буквально за 100 метрів від місцяприготування солі прямо із землі (труби) б'є ключем. Казка!
Оазис у степу; )

В іншому, було відчуття, що повернувся на початок 00-х. Купакіосків, ціни прагнуть у космос, а рівень послуг - у прірву ну іт.Д. Висновок — сюди тільки кемпером і лише позашляховим; )

Наприклад, на такому; )
В одному з місцевих Маркетів; )))
Один із днів з помірним вітром. Ми не могли цим не скористатися! Загалом я дуже задоволений! І що вдалося сюди потрапити, аджеприрода тут справді прекрасна (хоч і не мого типу), машинка теждобре показала себе, кількість хороших доріг. Все було чудово!