Привіт, народ! Довелося мені тут типу у відпустку збігати. Намотатикіло сімсот на колеса. Після торішнього літа коли вимушено довелосяперебувати у родичів дружини в РФ (мабуть не залишилося тих хто незнає що діялося) Минулого літа в Луганську) залишилося почуттяобов'язку перед ними і по труну життя обов'язки ім.А тут у нихсінок. -Так.
Так як нам їхати в РФ відразу ж озброюємо запорожця дитячимикріслами.Шукаємо де купити "зелену карту".Без неї загрожуєкататися.Обійшлася мені в 425 грн мінімальна (терміном на 2 тижні).шмотки, кидаємо про всяк випадок деякі запчастини в сумку, беремододатковий набір ключів і їдемо.З Луганська їхав через пунктпропуску Ізварино.Чередіна — бррр. РФ) заправився на газпромівськійзаправці. Якість палива — терпима. Що засмутило — метод розрахункулише готівка. Банківською картою - фігушки. Ну та гаразд. 10 літрівхлюпнув і поїхав. М4 заправлявся на Лукойлівській заправці зоплатою банківською картою. Таких заправок повно. Якість палива —мені видалося нормальним. Ну, принаймні, така в мене думкасклалася. Машинка нормально поводилася. Дісталися нормально. Безпригод. Якість дорожнього полотна — з боку Луганщини — терпимо, збоку РФ — здалося, що в інший світ потрапив. Дороги м'яко кажучи неподружжя нашим. Порівняно з нашими — просто перина. Їхати суцільнезадоволення. Ну дісталися. Все норм. Проїхати довелося близько 500км. А якби як раніше їхав то було б лише 240 км. М-так. 300 км дляскаженого собаки не гак :) За витратою - машинка в середньомупоказала витрату в районі 5, 1 на сотню. Швидкісний режим 90-100км\год. Їхав із увімкненим кондиціонером. Гружений.
Погостували у родичів, допомогли, і поїхали далі. А родичів багато.Довелося ще й до Ставропольського краю заглянути. З Білгородщини дородичів у Ставропілля ще 700 км намотав на колеса. Заправлявся лишена лукойлівських заправках. Запитань щодо палива не виникло. Наоб'їзній біля Ростова, зокрема на виїзді з Аксая йде ремонт мосту.Там тягучка на кілька кілометрів розтяглася. Причому обидвісторони. Ну нічого. Терпимо подолали. Від Ростова до села вСтавропольському краї дорога взагалі нічого. Не гарна пряма щозовсім вже гарна але нічого. Норм. Я не зустрічав. Асфальтова хвилятеж. Загалом усе гаразд. Погостили там кілька днів і поїхалидодому. Знову-таки тягучка біля Ростова в районі моста, щоремонтується. Через Ростов велике навантаження на дорогу. Так щоякщо будете тут їхати - увага, увага і ще раз увага. Заїжджалиназад через пункт пропуску Довжанський. Черги з боку РФ із легковихмашин не було. Минули хвилину за 30. Поїхав назад через Свердловськ— Ровеньки… Дурень. Загалом якщо у вас буде вибір — через Ровенькине їдьте. Дорога і так тут ні до біса була, а стала ще "краще".
У результаті сумарний пробіг становив близько 1700 км. В середньомувитрата в районі 5, 1-5, 2 і це весь час з включеним кондиціонером із повним багажником (а як же від родичів виїхати без подарунків.Все одно навантажать повний багажник). Машинка нормально пройшлацей шлях. Без пригод.
По дорозі неодноразово на М4 спостерігав аварії різного ступеняважкості. Особливо вразив сідельний тягач, що влетів на поганійшвидкості в самоскид шляховиків. Там у водили фури просто не булошансів. Кабіна практично була відсутня. Стояв на узбіччі так самосвіжий сідельний тягач. Блін, видовище, скажу я вам щось ще. Благодітлахи спали і не бачили цього.
Всім добра! Ні цвяха ні жезла. PS:Соррі, фоток немає. Не до нихбуло.
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.