Привіт, народ! Довелося мені тут типу у відпустку збігати. Намотати кіло сімсот на колеса. Після торішнього літа коли вимушено довелося перебувати у родичів дружини в РФ (мабуть не залишилося тих хто не знає що діялося) Минулого літа в Луганську) залишилося почуття обов'язку перед ними і по труну життя обов'язки ім.А тут у них сінок. -Так.
Так як нам їхати в РФ відразу ж озброюємо запорожця дитячими кріслами.Шукаємо де купити "зелену карту".Без неї загрожує кататися.Обійшлася мені в 425 грн мінімальна (терміном на 2 тижні). Шмотки, кидаємо про всяк випадок деякі запчастини в сумку, беремо додатковий набір ключів і їдемо.З Луганська їхав через пункт пропуску Ізварино.Чередіна - бррр. РФ) заправився на газпромівській заправці. Якість палива - терпима. Що засмутило - метод розрахунку лише готівка. Банківською картою - фігушки. Ну та гаразд. 10 літрів хлюпнув і поїхав. М4 заправлявся на Лукойлівській заправці з оплатою банківською картою. Таких заправок повно. Якість палива - мені видалося нормальним. Ну, принаймні, така в мене думка склалася. Машинка нормально поводилася. Дісталися нормально. Без пригод. Якість дорожнього полотна - з боку Луганщини - терпимо, з боку РФ - здалося, що в інший світ потрапив. Дороги м'яко кажучи не подружжя нашим. Порівняно з нашими - просто перина. Їхати суцільне задоволення. Ну дісталися. Все норм. Проїхати довелося близько 500 км. А якби як раніше їхав то було б лише 240 км. М-так. 300 км для скаженого собаки не гак :) За витратою - машинка в середньому показала витрату в районі 5, 1 на сотню. Швидкісний режим 90-100 км\год. Їхав із увімкненим кондиціонером. Гружений.
Погостували у родичів, допомогли, і поїхали далі. А родичів багато. Довелося ще й до Ставропольського краю заглянути. З Білгородщини до родичів у Ставропілля ще 700 км намотав на колеса. Заправлявся лише на лукойлівських заправках. Запитань щодо палива не виникло. На об'їзній біля Ростова, зокрема на виїзді з Аксая йде ремонт мосту. Там тягучка на кілька кілометрів розтяглася. Причому обидві сторони. Ну нічого. Терпимо подолали. Від Ростова до села в Ставропольському краї дорога взагалі нічого. Не гарна пряма що зовсім вже гарна але нічого. Норм. Я не зустрічав. Асфальтова хвиля теж. Загалом усе гаразд. Погостили там кілька днів і поїхали додому. Знову-таки тягучка біля Ростова в районі моста, що ремонтується. Через Ростов велике навантаження на дорогу. Так що якщо будете тут їхати - увага, увага і ще раз увага. Заїжджали назад через пункт пропуску Довжанський. Черги з боку РФ із легкових машин не було. Минули хвилину за 30. Поїхав назад через Свердловськ - Ровеньки… Дурень. Загалом якщо у вас буде вибір - через Ровеньки не їдьте. Дорога і так тут ні до біса була, а стала ще "краще".
У результаті сумарний пробіг становив близько 1700 км. В середньому витрата в районі 5, 1-5, 2 і це весь час з включеним кондиціонером і з повним багажником (а як же від родичів виїхати без подарунків. Все одно навантажать повний багажник). Машинка нормально пройшла цей шлях. Без пригод.
По дорозі неодноразово на М4 спостерігав аварії різного ступеня важкості. Особливо вразив сідельний тягач, що влетів на поганій швидкості в самоскид шляховиків. Там у водили фури просто не було шансів. Кабіна практично була відсутня. Стояв на узбіччі так само свіжий сідельний тягач. Блін, видовище, скажу я вам щось ще. Благо дітлахи спали і не бачили цього.
Всім добра! Ні цвяха ні жезла. PS:Соррі, фоток немає. Не до них було.
5












Коментарі
Коментарів ще немає.