Перший Бортжурнал

Можливо, у кожної людини, у житті настає момент переосмисленняцінностей, пріоритетів та життєвих ситуацій. Іноді, проблемиповсякденної рутини поглинають тебе настільки, що простий "відпочинок" вже не допомагає. Думки забиті і часом здається, щокожен прожитий тобою день не приносить нічого нового, позитивного іцікавого! (...Як то філософськи закрутив...) Але не дрімаючий в тобіінженерний дух вимагає моторики і гайковертства.Так ось "запорожецьЗАЗ-968А" - саме його я довго шукав на просторах оголошень.
Саме у вухатому виконанні з 40 сильним мотором! … ця митьнастала…

З усього різноманіття оголошень, які були на момент перегляду, вінзалучив з першого погляду, практично в оригінальному стані, вкрасивому кольорі і з чорним салоном. (який був частково розібранийгосподарем) без дірок та явної іржі!
Автомобіль в одних руках з 1979 року! З 2009 року стояв у гаражі танудьгував. Чекав, коли в його висохлий 127-й карбюратор хлюпнутьхоч трохи бензину, підкинуть акумулятор (якого не було) і дадутьхоч трохи дірчати. ​​Трохи передісторії! br/>
Автомобіль був виграний у лотерею у 1979 році, жив у сім'ї та бувїї частиною!
Силами попередніх власників, йому не дали згнити за ці 40років назвалищах міста!
< /Перші потуги завести V4, не привели ні до чого, тому щовідгорілі у ковпачка високовольтні дроти стали непридатними. Та йсвічки були такі, що не вселяли довіри.
Трохи пізніше, підкинувши нові дроти і свічки, невелике шаманство зтрамблером і звук вентилятора, що вже взиває, порушував суботнійспокій автокооперативу.
Мене, як майбутнього власника, переповнювало приємне почуття, що "красавчик" живий, він дихає посвистуючи карбюратором у всі щілини.А господиня автомобіля, яка була поруч, Людмила Юріївна розцвіла впосмішці з блиском в очах, від сліз радості та ностальгії…
Повірте! Це невимовне емоційне людське почуття, коли звук мотора недратує, а занурює в транс спогадів, посмикуючи за ниточки 80-х, пам'яті сімейних спогадів! Можливо, багато хто не зрозуміє.засудять. Скажуть – дурень, ненормальний ідіот! навіщо вонотобі? !
але мені ПОФІГ! це моє життя і моя пам'ять…

Далі буде…