Початок історії

Багато хто мріє про купівлю авто:комусь це вдається, хтосьпродовжує мріяти. Пару разів збирався вже було в автошколу, алезавжди щось не вистачало:тут часу, там грошей, та порається зізбором документом ще задоволення, але коли я вже все зібрав всідокументи і був готовий ступити на шлях навчання мені надійшлоНепогана пропозиція роботи за кордоном, звичайно ж, пропозиція булаприйнята і я переїхав, це знову завадило моїм планам, але я знав, що приїхав сюди не назавжди і рано чи пізно мені доведетьсяповертатися, але чому не зробити це на автомобілі? записався вавтошколу, склав іспит і отримав заповітний документ.Початок булопокладено.
І ось після двох з половиною років, проведених у Польщі, я почавпотроху збиратися додому.Попередньо вибір був зроблений на кінецьберезня – початок квітня Від початкового плану відступати нехотілося і на початку грудня почалися пошуки. Оскільки часузалишалося достатньо. Розглядався навіть варіант змотатися доНімеччини, хоча пошуки на mobile.de велися виключно для порівнянняцін. У разі потреби на місцевому (польському) авторинку є пригнані«німецькі» авто, готові до постановки на облік (та й розумнанацінка). Але поспілкувавшись з колегами на роботі та начитавшисьінформації в інтернеті, всі оголошення «свіжопригнаний і готовий допостановки на облік» відкидалися відразу. У Німеччині давно вже назаконодавчому рівні заборонено крутити пробіг. А притранспортуванні в Польщу (для наступного перепродажу) «auto zniemiec» дуже часто пристойно так втрачає в пробігу (та й інші, іноді значно значніші, дива відбуваються). Також існує багатоавтосалонів з уживаними автомобілями, які все теж настійно радятьобходити «szerokim łukiem» або, як мінімум, з іншого бокувулиці.
Здебільшого пошуки велися на популярному місцевому майданчику(otomoto.pl). І зрештою до першої половини січня я встигпоспілкуватися з десятком-півтори продавців і побувати на оглядікількох авто. Майже всі варіанти були більш-менш. Іноді невлаштовувала ціна, іноді статки. Та й зважиться на покупку тежякось не вистачало рішучості. Але в середині січня я знайшовоголошення про продаж мого (тоді ще майбутнього) автомобіля. Післякороткої, але змістовної телефонної розмови домовились про зустріч.За фактом виявився доглянутий екземпляр із непоганою комплектацієюта гарною історією. Куплений був у березні 2003-го у цьому ж містіу місцевому автосалоні. У травні 2012-го змінився власник. Булипапери з часів покупки, повний комплект ключів (два звичайних і "сервісний"/дякую за підказки в коментарях/), комплект зимової гуми (взутий був у літню) і ще кілька дрібниць.Як бонус мені дісталасястраховка, дійсна до початку травня, яку попередній власник не ставанулювати (щоб повернути собі залишки кілька сотень грошей). УПольщі автомобіль, навіть якщо він кілька років стоїть, весь часстоїть у гаражі і не експлуатується, повинен весь час бутизастрахований. А мені, як людині без страхової історії, річнийполіс коштував би ще десь 400 вічнозелених (~1200 злотих). Домінусів можна було віднести помітну притертість на передньомубампері, менш помітну на задньому і пару незначних паркувальнихміток. Але цьому я не надавав особливої ​​уваги, оскільки мало менітеж вдасться десь «відзначитися» — буде не так прикро. Я став новимвласником цього авто.
кілька разів мати справу із місцевою бюрократією. Насправді всевиявилося куди простіше.
Огляд і купівля були зроблені в суботу. За порадою колишніх, увихідні відбувається безліч угод купівлі-продажу. Як наслідок, упонеділок цілий день можна простояти в чергах таких же задоволенихвласників нового (скоріше вже вживаного) авто, які бажаютьякнайшвидше узаконити процедуру придбання. Згідно з буквоюпольського закону, про купівлю/продаж автомобіля можна (і потрібно)повідомити владу протягом місяця з дня проведення операції. Томузайнявся я цим у вівторок. Для оформлення авто Wydział komunikacjiвимагає наступні документи:паспорт нового власника, дійснавіза/карта побуту/поляка (для іноземців), техпаспорт авто, ДКП, номерні знаки. Коштує приблизно 20 хвилин часу та 45 $ (або 25 $ увипадку, якщо тобі залишають старі номери). Старий техпаспортвилучають і дома друкують і віддають тимчасовий (картонний). Черезтиждень-два потрібно ще раз заїхати, коли буде готовий постійний (ламінований). Так, можна відразу було приготувати автомобіль доекспорту і отримати транзитні номери, щоб потім не повторювати усюпроцедуру спочатку. Але у цьому випадку дається місяць на виїзд закордон. У мене ж (як я тоді вважав) було в запасі як мінімум два зполовиною і довелося зробити постійну реєстрацію. (або PCC). Розмір- 2% від суми вартості в ДКП. У відділенні податкової заповнюємо тавіддаємо декларацію з кодом PCC3 та із заповненим бланком віддаємоу касу гроші.

З реєстрацією та оформленням документів проблем не виникло ізайняло приблизно пів дня. З тих пір я став вважатися повноціннимі, що важливо, легальним власником цього автомобіля.

Далі треба було зайнятися підготовкою до поїздки та розмитнення, тільки це, як кажуть, вже зовсім інша історія…