З чого все почалося...

Багато хто ставлять це питання, тому вирішила відповісти маленькимавтобіографічним оповіданням.
Ми купили два кавуни, і один з них несла я.До машини було метрівп'ятдесят.Вздовж траси стояло багато машин, тому що тут ціни нафрукти та овочі були найнижчими.Кавун був досить великим. І важким, а я йшла на підборах і всю увагу зосередила на те, щоб неспіткнутися.
Рев! вигляд нагадував бійцівських псів, що рвалися в бій.Від цьоговиду, гуркоту і специфічного запаху по шкірі пробігли і застиглимурашки.Ще довго я стояла заціпенів і дивилася в слід спортивнимвісімкам, що мчали. З ними, а тіло лишилося стояти на узбіччі звеликим кавуном у руках і на підборах. Розповідав, але я неслухала, уявляючи себе поряд із тими людьми, які сиділи там, увісімках. Як вони живуть, про що говорять, куди поїхали, може, натренування, а може на змагання. Здавалося таке життя в галузіфантастики, тільки в кіно можна побачити.
У дитинстві я була батькова доця, скрізь з ним ходила. Якось мийшли центральною вулицею і побачили велике скупчення людей.Підійшовши ближче, виявилося, проводили змагання з картингу. Стоявнеймовірний гуркіт заведених маленьких машинок. Тоді, вперше япобачила у нашому місті таке. Все це захоплювало. Але тато бувхудожником, йому зовсім не цікаво було залишатися та дивитися, якдорослі дядьки каталися на маленьких машинках. Мене це дужезасмутило, бо дуже хотілося там побути, подивитися, послухати, прощо говорять учасники. Але ми пішли! Я дуже просила тата, щоб мизнайшли гурток по картингу чи щось подібне, але він сказав:- Це нетвоє, ти ж дівчинка. В результаті мене віддали до художньоїшколи.
Чим би я в житті не займалася, завжди знала, що настане, той моментсвободи, коли я зроблю сама свій вибір.
Мав час, я відучилася в училище, знову ж таки на художника, вийшлазаміж, народила сина, за збігом обставин розлучилася. Ніколи думкапро автоспорт не залишала мене, просто було багато диктаторів…Знаючи, що автоспорт дуже дороге заняття, витратила ще п'ять роківна заробляння грошей. І от, коли була свобода, і як мені здавалося, достатня кількість грошей (які насправді закінчилися швидше, ніж янавчилася їздити), можна було починати. Але як?
Людей, які сиділи у вісімках я знайшла. Один із них був нашгорловський кросовик. Довелося вигадувати масу проблем ізмашиною, щоб зайвий раз приїхати до них на сто і завести розмову проспорт, поки вони поралися з моєю машиною. У цих розмовах, природно, серйозно мене не сприймали. То я до них їздила рік. Потім приїхавшидо них, вони запросили мене з собою на змагання глядачем, та й покухні допомогти. Поїздка видалася на славу! Це змагання проходило уЖовтих Водах. Везли нас клубним автобусом, а машини автовозом. Якже цікаво мені було нарешті перебувати серед спортсменів, розмовляти з ними і слухати про що вони говорять. Дорогою тудипішла сильна злива. Коли приїхали, злива не переставала, а требабуло до паркування їхати по розмоклому ґрунту, та й паркуватися тежу бруді. Можна було почекати, як зробили решта, але відчайдушнийводій автобуса (як з'ясувалося, він завжди возив їх на змагання)вирішивши показати свою майстерність, почав пробиратися. Автобус (ікарус) метрів за п'ятдесят сіл так, що навіть двері невідчинялися. Спортсмени та механіки вдягнувшись у гумові чоботипоколено та дощовики, вийшли з автобуса, дивом примудрившисьвідчинити двері. Пробували штовхати, заходили в автобус і виходили, взявши якісь інструменти. Взагалі нічого не вийшло, та ще й вавтобусі стало брудно, як і зовні. Вже стемніло, була п'ятниця.Вирішили процес витягування автобуса перенести на завтра, асьогодні добре відзначити приїзд на гонку… Цей рушник треба булотільки бачити, словами не передати! Вранці автобус витяглибульдозером із сусіднього села, причому навіть щось поламавшибульдозеру. При денному світлі, після вчорашнього движняка, автобусбув схожий на повсталих з пекла і ми всі протусувавшись у ньому, всю ніч, теж. Спортсмени поїхали на техком, а троє, і я серед них, до річки вичахувати автобус. У цій гонці наш спортсмен посів першемісце. Це просто не забуто! Так я з ними проїздила весь сезон, допомагаючи по кухні та й так, що могла. І ось мені повідомили, щопродається кросова вісімка, якщо хочеш купуй, а там, чим зможемо, тим допоможемо. Моєму щастю не було болю! Щоправда, коли купиламашину, привезли її здебільшого у мішках розібрану. Але, як мені йобіцяли, дуже допомогли, за що дякую їм величезне! Її швидкозібрали, я сама пофарбувала, і навіть цього ж сезону взялаучасть.
Але з кросом, якось не вдало у мене все складалося. Тому що, швидкаїзда дорогами загального користування та їзда ґрунтом поряд ізспортсменами, що вміють, це небо і земля. Потрібна школа! Прийшовшиз вулиці одразу у спорт (причому в чемпіонат з автокросу), ні хтоодразу видатним не ставав. (що б хто не говорив. Якщо хтосьвідзначився, значить, була до цього підготовка.) Але я старалася, правда старання закінчувалися дахами. І так, розчарувавшись у мені, мої кросовики мене покинули. Дуже шкода, що деякі люди, які такбагато досягли і навчилися на своїх помилках, зовсім не вміютьдохідливо піднести потрібну інформацію. Чи не хочуть?
Оскільки спортсмени в нашому місті одні і я, як спортсмен, їх більшене цікавила. Та й крос, мені здався, дуже вже не творчим процесом, (я ж все, таки художник) я подумала про ралі. Мені правда всізнайомі і родичі говорили, ти б ще в космос захотіла полетіти, алеж крос, раніше для мене теж був, все одно, що в космос полетіти, проте я злітала, час летіти вище ... Як то давно проїздом, черезОдесу, бачила Субару розресовану (напевно ралійну), дуже мені цеймомент запам'ятався. І кросовики, чула, говорили, що 70 відсотківралійних машин в Одесі. І сестра в мене до Одеси переїхала, у гостікликала, у мене правда все часу не було з'їздити до неї. Все однодо одного, і з бізнесом у Горлівці не сталося. Загалом у метушні, отямилася я, коли проїжджала повз Куяльника (лиман в Одесі)супроводжуючи фуру з бойовою 08 та рештою моїх речей. Знайтиралістів в Одесі, великих труднощів не склало, оскільки сестра жилана Таїрове і гараж ми зняли на виноградниках. (це місце, просто, рай на землі. Там, що не бокс, так ралійна команда.) Дуже багатолюдей мені допомогли, велике дякую їм за це! І вже через місяць (донього увійшли:відновлення бойової 08, після чергового даху, переобладнання її під ралі, фарбування, надшвидке навчання мене таштурмана, ми обидві в ралі ніколи не їздили) ми стартували в раліОлександрів. Якимось дивом, я думаю з переляку і метушні, посілидруге місце у класі PS6. Це найщасливіша мить у моєму житті! Зусіма цими неприємностями в кросі, переїздами, переобладнанням 08під ралі та виступом, у мене зовсім закінчилися накопичені на спортгроші. Тому далі не все так весело, як було до цього. Влаштуваласяна звичайну роботу, із звичайною зарплатою, якої вистачало тількина бензин для тренувань, ну і, якщо особливо жорстко заощадити, напоїздку на змагання нулем (не платиш стартові, але й місця незаймаєш). Але жити в Одесі і спілкуватися з людьми, яких тивідчуваєш, зі справжніми ралійними спортсменами, вбирати в себе всюту інформацію, що не вистачала раніше, і іноді, хай навіть не взалік, але для накату, їздити на змагання, це теж щастя. Автоспорт– найсильніший у світі наркотик! Дні змагань і моменти підготовкидо них – це, той єдиний час, коли ти по-справжньому живеш! мене умоїх прагненнях до спорту. До того ж, тепер не треба шукатимеханіка збоку, тому що він все робить сам, за що йому окремеспасибі.
Я вірю і знаю, що мої найважливіші та успішні старти попереду!
"проте я злітала, час летіти вище…
Як то давно проїздом, через Одесу, бачила Субару розресовану (напевно ралійну), дуже мені цей момент запам'ятався. І кросовики, чула, говорили, що 70 відсотків ралійних машин в Одесі. І сестра вмене до Одеси переїхала, у гості кликала, у мене правда все часу небуло з'їздити до неї. Все одно до одного, і з бізнесом у Горлівціне сталося. Загалом у метушні, отямилася я, коли проїжджала повзКуяльника (лиман в Одесі) супроводжуючи фуру з бойовою 08 та рештоюмоїх речей. Знайти ралістів в Одесі, великих труднощів не склало, оскільки сестра жила на Таїрове і гараж ми зняли на виноградниках. (це місце, просто, рай на землі. Там, що не бокс, так ралійнакоманда.) Дуже багато людей мені допомогли, велике дякую їм за це! І вже через місяць (до нього увійшли:відновлення бойової 08, післячергового даху, переобладнання її під ралі, фарбування, надшвидкенавчання мене та штурмана, ми обидві в ралі ніколи не їздили) мистартували в ралі Олександрів. Якимось дивом, я думаю з переляку іметушні, посіли друге місце у класі PS6. Це найщасливіша мить умоєму житті! З усіма цими неприємностями в кросі, переїздами, переобладнанням 08 під ралі та виступом, у мене зовсім закінчилисянакопичені на спорт гроші. Тому далі не все так весело, як було доцього. Влаштувалася на звичайну роботу, із звичайною зарплатою, якої вистачало тільки на бензин для тренувань, ну і, якщо особливожорстко заощадити, на поїздку на змагання нулем (не платишстартові, але й місця не займаєш). Але жити в Одесі і спілкуватисяз людьми, яких ти відчуваєш, зі справжніми ралійними спортсменами, вбирати в себе всю ту інформацію, що не вистачала раніше, і іноді, хай навіть не в залік, але для накату, їздити на змагання, це тежщастя. Автоспорт – найсильніший у світі наркотик! Дні змагань імоменти підготовки до них – це, той єдиний час, коли типо-справжньому живеш! мене у моїх прагненнях до спорту. До того ж, тепер не треба шукати механіка збоку, тому що він все робить сам, за що йому окреме спасибі.
Я вірю і знаю, що мої найважливіші та успішні старти попереду!
"проте я злітала, час летіти вище…
Як то давно проїздом, через Одесу, бачила Субару розресовану (напевно ралійну), дуже мені цей момент запам'ятався. І кросовики, чула, говорили, що 70 відсотків ралійних машин в Одесі. І сестра вмене до Одеси переїхала, у гості кликала, у мене правда все часу небуло з'їздити до неї. Все одно до одного, і з бізнесом у Горлівціне сталося. Загалом у метушні, отямилася я, коли проїжджала повзКуяльника (лиман в Одесі) супроводжуючи фуру з бойовою 08 та рештоюмоїх речей. Знайти ралістів в Одесі, великих труднощів не склало, оскільки сестра жила на Таїрове і гараж ми зняли на виноградниках. (це місце, просто, рай на землі. Там, що не бокс, так ралійнакоманда.) Дуже багато людей мені допомогли, велике дякую їм за це! І вже через місяць (до нього увійшли:відновлення бойової 08, післячергового даху, переобладнання її під ралі, фарбування, надшвидкенавчання мене та штурмана, ми обидві в ралі ніколи не їздили) мистартували в ралі Олександрів. Якимось дивом, я думаю з переляку іметушні, посіли друге місце у класі PS6. Це найщасливіша мить умоєму житті! З усіма цими неприємностями в кросі, переїздами, переобладнанням 08 під ралі та виступом, у мене зовсім закінчилисянакопичені на спорт гроші. Тому далі не все так весело, як було доцього. Влаштувалася на звичайну роботу, із звичайною зарплатою, якої вистачало тільки на бензин для тренувань, ну і, якщо особливожорстко заощадити, на поїздку на змагання нулем (не платишстартові, але й місця не займаєш). Але жити в Одесі і спілкуватисяз людьми, яких ти відчуваєш, зі справжніми ралійними спортсменами, вбирати в себе всю ту інформацію, що не вистачала раніше, і іноді, хай навіть не в залік, але для накату, їздити на змагання, це тежщастя. Автоспорт – найсильніший у світі наркотик! Дні змагань імоменти підготовки до них – це, той єдиний час, коли типо-справжньому живеш! мене у моїх прагненнях до спорту. До того ж, тепер не треба шукати механіка збоку, тому що він все робить сам, за що йому окреме спасибі.
Я вірю і знаю, що мої найважливіші та успішні старти попереду!
"великих труднощів не склало, оскільки сестра жила на Таїрове ігараж ми зняли на виноградниках. (це місце, просто, рай на землі.Там, що не бокс, так ралійна команда.) Дуже багато людей менідопомогли, велике дякую їм за це! І вже через місяць (до ньогоувійшли:відновлення бойової 08, після чергового даху, переобладнання її під ралі, фарбування, надшвидке навчання мене таштурмана, ми обидві в ралі ніколи не їздили) ми стартували в раліОлександрів. Якимось дивом, я думаю з переляку і метушні, посілидруге місце у класі PS6. Це найщасливіша мить у моєму житті! Зусіма цими неприємностями в кросі, переїздами, переобладнанням 08під ралі та виступом, у мене зовсім закінчилися накопичені на спортгроші. Тому далі не все так весело, як було до цього. Влаштуваласяна звичайну роботу, із звичайною зарплатою, якої вистачало тількина бензин для тренувань, ну і, якщо особливо жорстко заощадити, напоїздку на змагання нулем (не платиш стартові, але й місця незаймаєш). Але жити в Одесі і спілкуватися з людьми, яких тивідчуваєш, зі справжніми ралійними спортсменами, вбирати в себе всюту інформацію, що не вистачала раніше, і іноді, хай навіть не взалік, але для накату, їздити на змагання, це теж щастя. Автоспорт– найсильніший у світі наркотик! Дні змагань і моменти підготовкидо них – це, той єдиний час, коли ти по-справжньому живеш! мене умоїх прагненнях до спорту. До того ж, тепер не треба шукатимеханіка збоку, тому що він все робить сам, за що йому окремеспасибі.
Я вірю і знаю, що мої найважливіші та успішні старти попереду!
"великих труднощів не склало, оскільки сестра жила на Таїрове ігараж ми зняли на виноградниках. (це місце, просто, рай на землі.Там, що не бокс, так ралійна команда.) Дуже багато людей менідопомогли, велике дякую їм за це! І вже через місяць (до ньогоувійшли:відновлення бойової 08, після чергового даху, переобладнання її під ралі, фарбування, надшвидке навчання мене таштурмана, ми обидві в ралі ніколи не їздили) ми стартували в раліОлександрів. Якимось дивом, я думаю з переляку і метушні, посілидруге місце у класі PS6. Це найщасливіша мить у моєму житті! Зусіма цими неприємностями в кросі, переїздами, переобладнанням 08під ралі та виступом, у мене зовсім закінчилися накопичені на спортгроші. Тому далі не все так весело, як було до цього. Влаштуваласяна звичайну роботу, із звичайною зарплатою, якої вистачало тількина бензин для тренувань, ну і, якщо особливо жорстко заощадити, напоїздку на змагання нулем (не платиш стартові, але й місця незаймаєш). Але жити в Одесі і спілкуватися з людьми, яких тивідчуваєш, зі справжніми ралійними спортсменами, вбирати в себе всюту інформацію, що не вистачала раніше, і іноді, хай навіть не взалік, але для накату, їздити на змагання, це теж щастя. Автоспорт– найсильніший у світі наркотик! Дні змагань і моменти підготовкидо них – це, той єдиний час, коли ти по-справжньому живеш! мене умоїх прагненнях до спорту. До того ж, тепер не треба шукатимеханіка збоку, тому що він все робить сам, за що йому окремеспасибі.
Я вірю і знаю, що мої найважливіші та успішні старти попереду!
"вбирати в себе всю ту недостатню раніше інформацію і іноді, нехайнавіть не в залік, але для накату, їздити на змагання, це тежщастя. Автоспорт – найсильніший у світі наркотик! Дні змагань імоменти підготовки до них – це, той єдиний час, коли типо-справжньому живеш! мене у моїх прагненнях до спорту. До того ж, тепер не треба шукати механіка збоку, тому що він все робить сам, за що йому окреме спасибі.
Я вірю і знаю, що мої найважливіші та успішні старти попереду!
"вбирати в себе всю ту недостатню раніше інформацію і іноді, нехайнавіть не в залік, але для накату, їздити на змагання, це тежщастя. Автоспорт – найсильніший у світі наркотик! Дні змагань імоменти підготовки до них – це, той єдиний час, коли типо-справжньому живеш! мене у моїх прагненнях до спорту. До того ж, тепер не треба шукати механіка збоку, тому що він все робить сам, за що йому окреме спасибі.
Я вірю і знаю, що мої найважливіші та успішні старти попереду!