Порив душі

Я не журналіст, але чомусь дуже захотілося написати про однулюдину, яку я вважаю героєм. Героїзм полягає в тому, що він 7-микратний чемпіон України з класичного ралі.<
Не маючи великої команди та спонсорів, він всього досяг сам, самзаробляв (крутячи гайки чужим машинам), сам будував і обслуговувавмашину, сам планував і організовував поїздки на змагання, самусьому навчався не наймаючи вчителів, як зараз це модноробити.Приходячи до всіх своїх відкриттів шляхом експериментів, іноді помилок, іноді великих перемог.Це саме яскравий прикладвираження, коли людина має спорт у собі, а не бачить себе успорті.
Це людина, який у скрутні хвилини не знаходив причину через якувін міг би дати собі поблажку, послатися на фінансові труднощі абоне стабільну обстановку в країні (90-ті роки) або просто на втому, (їх багато можна придумати), він шукав можливість, знаходив її, іїхав! Не дивлячись ні на що! І вигравав!
Не багато хто знає чого йому це іноді коштувало. Тут згадуютьсяслова з пісні Висоцького, , Нехай він грубий був і злий, але йшов... " Так, він часто буває і грубий, і злий, але насправді, це дужедобра, порядна, чудова людина з дуже сильним духом.
/>
Зараз, регулярно на змагання він не їздить, але іноді, коливиїжджає, вражає всіх своєю манерою пілотування, завжди займаючипризові місця, може рік, два не їздити, потім вирішивши в останніймомент, за ніч підготувати машину і без найменшого тренуваннязайняти 1-е місце. Це талантище!
Я захоплююся цією людиною.Не можна так говорити, але якби можнабуло вибирати батьків, я хотіла б саме такого тата. Мені правдапощастило, ця людина, батько мого чоловіка, Андріященко ОлександрВасильович, 7-ми кратний чемпіон України з ралі.