Рішення некерованої підсвідомості

І тут я подумав…
***************************************************************
Мазду я продам, а потім що? » — А нічого, буду пішки ходити, маршруточка, перші пару років… зате своя квартира, потім куплющось… — А хоча… можна вже купити. — Хоча ні, у мене вже була старамашина і проблем із нею була тонна:— А з іншого боку, з неюпов'язані такі моменти… у цій машині була душа. Ці всі думкипроскочили в мене в голові за 30 секунд і я відразу сказавгосподареві Форда, що заберу його, якщо той доробить усе, поміняєлобове скло яке було розбите і налаштує карбюратор на похмуромустоку 1.6.
На що надійшла не найочікуваніша відповідь (можливо це було простодля інтриги, але очі його говорили інше): "добре, я її зроблю, подумаю продавати чи ні і передзвоню". (може мені подобається, щовийшло і не знаю чи є сенс "скидати" її). Ну окей, якщо ні —значить це буде знак, подумав я.
Здоровий розум мені "говорив" про те, що я зроблю не найрозумніше, купивши цю машину, а ось душа горіла за цією ідеєю. Теоретично, якщо туди впхнути хороший мотор, нову підвіску, вона не повинналаматися. Та й не обов'язково робити це все відразу… Хоча зараз яусвідомлюю, це було стандартне самонавіювання :) Через місяць, менінадійшов дзвінок. Господар був не в самому тверезому стані (коляякщо це читатимеш, без образ, але було саме так :D) і запропонувавприїхати подивитися, машина готова і він згоден продати її. Яодразу ж поїхав, було пізно і темно, ми зайшли на якусь незрозумілустоянку, він відчинив машину і завів її. Мене шокувало те, що воназавелася з півоберта, ніяких стрибків, рівна робота мотора, блищить:) …короче я клюнув як остання дівка з села… Незважаючи на те, щозаколгоспили її в мотлох:
> Фото зроблено через 2 дні після цього моменту.

Назвав свою ціну я, а не господар. 3000$ На що він простозаглушив її, закрив, і… простягнув мені руку з ключем :) Він бувтрохи не в змозі, я йому сказав що завтра проїдусь на ній і якщовсе ок, заберу. Він трохи награно погладив її, погодився зі мною іми поїхали по домівках. Все, я знав, що завтра проїдусь на ній ішвидше за все заберу. Ми зустрілися з ранку, насамперед полетіли домого друга на сервіс глянути підвіску. Як я писав раніше, тамбагато всього було поміняно і причепитися як окрім дрібних косяківіз сайлентами було ні до чого:Після цього я сів за кермо і мипоїхали. Шок ... Не знаю, після Мазди це чи ні, але їде воножахливо, все стукає, деренчить, веде убік, ніфіга не гальмує. Грудаметала :)
Але, млинець, бабуся все-одно мені подобалася. Я хворий напевно імені треба б у спец-відділення кудись, але все-таки сказав, щозаберу її. Потім знову диво новина. Машина на довіреності більше 8років була у багатьох людей. Потрібно шукати коріння, тому що задовіреністю я машини не купую. Пішло цього дня 3 (я міг би цеописати і можливо колись це зроблю, просто займе багато у), знайшлиреальну господиню машини. Жінка виявилася простою і допомогла нам, написала на мене генеральну і ми поїхали додому, там я вже сам мігзняти її з обліку та поставити без участі трьох осіб.

У результаті з господарем ми порахували витрати, дрібниці і він щескинув 500 доларів./b> ), приблизно в лютому 2013 року.

Виявилося, що це був лише початок початку…