Шноркель. Частина1 або трагедія на межі фарсу

Несподівано, на самому початку весни, до мене в будинок прийшлилюди. Як і в попередні роки, вони довго мені трусили руку, поплескували по плечу, бажали мені багато всяких приємних ікорисних штук, а потім почали пити все, що містить хоч трохиалкоголю в собі, і є все їстівне.
- просто заїхати на станцію, де люди з прямими руками і досвідомшвидко і якісно все встановлять.Почувши ціну в 200 $ моя внутрішняжаба почала чинити таку протидію, що шлях повів мене на дешевшістанції і при сумі 90 опір мого внутрішнього лінивця перевищив опірмоєї внутрішньої жаби, але як часто зі мною відбувається, вільнемісце з'явилося близько 8 вечора в суботу =/… і тут я розумію щознову пролітаю. (с) Але мені вже вперлося його поставити ось прямозараз! За мною йде слава, що я можу проявити просто титанічну волюдо перемоги і таку непохитність, що навіть барани не розуміють яктак можна, але в речах, які не стоять такої завзятості =) Тожскільки там часу? Підлога 9, вечір суботи – чудово, починаю ставитисамотужки. Лінивець скривджено пікнув, жаба досить потирає руки ішепоче щось з приводу економії в 200$. Потім загнув машину в бокс, підняв трохи на підйомнику, частково зняв передній правий підкрилок (не всі саморізи зміг викрутити) і неробочу рідну висувнурадіоантену (болт кронштейна закис і обламався, а в проводку хтось-то лазив - довелося обрізати і заізолювати, так як роз'ємів немає, а вона йшла кудись під торпедо), тому що вона б упиралася вшноркель.
Після цього опустив машину на колеса, обійшов навколо неї і оцінивїї, поміряв кліренс і ще раз похвалив себе за те, що її купив.Перевірив рівні рідин, долив трохи у ГУР та омивайки… Так! Що я? Ах, та про шноркель =)
Склеїл лекало і тут помчало:
Особливо кожен його виріз підходить до елементів машини, але тодіінші абсолютно не лягають.Прикинувши шноркель і промірявширулеткою, вирішив орієнтуватися на верхню кромку крила. Промірявшивсе ще раз, почав розсвердлювати трохи вище відмітки лекала, томущо тоді можна впертися в бачок рідини омивача.

Отвор спеціально робив трохи менше, а потім за допомогою шарошкидовів до необхідного розміру. Але коли я висвердлив метал япобачив, що трохи вище бачка омивача, по висоті якраз по центрутруби шноркеля, що входить у крило, йде квадратний короб! Ну ешкинкіт! Ще не одну, а дві стіни, плюс ще частково нижню частину коробанадпиляти і відігнути. Тим часом на годиннику якось непомітно вжепів першої ночі. Пофіг, танцювати! Крило не знімається – закисалинамертво болти та шурупи. Хоч я їх і залив розкислювачем на початкуроботи, але вони проігнорували це і вперто тримали крило. Ріжучерез отвір у крилі та з боку підкапотки, попередньо знявши корпусповітряного фільтра. Жаба вже досить не квакає, лінивець зловтішноі весь час голосніше гурчить. Іншого, щоб гофра від шноркеля докорпусу фільтра не вперлася в цей самий корпус, який до речі нетакий як на Делиці і тому просто так їх не з'єднаєш.
З цього моменту фоток не робив – не було сил. О пів на третю япрактично закінчив зі стінками і почав розсвердлювати отвори підшпильки шноркеля. Приклав його до лекала – начебто все збігається.Просвердлив одну та вкрутив шпильку – все чітко! Свердлю решту 4 –опаньки! Крім тієї першої, більше жодна шпилька не потрапила = А! Оскільки виправляти щось пізно, вирішив взяти круглу шарошку ірозпиляти отвори на 3-15мм, що бракують. Почувався дужеображеним:я, людина яка на роботі має справу з сотнями тамікронами, лихався більше ніж на сантиметр! =Ъ
Я вже простягнув руку до ящика з інструментами, але в цей моментмій внутрішній лінивець переміг і шарахнув мене чимось по голові.Відключаючись, я бачив, що жаба була не те що не проти, навпаки, повністю з ним солідарна. Настало похмуре ранок. У головівідбувався приблизно такий діалог:Я:Ну, приступимо… Лінивець:Ні! Жаба:Та зажени ти машину на СТО! Я сама дам тобі ті 200 доларів, нехай зроблять. Я:Ні. Вирішив значить – поставлю.
Ленінівець:Це ж твій єдиний вихідний, а завтра на першу зміну. Ідивідпочинь. Я:Ага, щас. (беру шарошку в руки і намагаюся притулитишноркель) Жаба:І че ти такий упертий? Баран:Сам у шоці!
Таракани:На нас не дивіться – ми тут не до чого!
Я:Досить нити! Кронштейн кріплення шноркелю до кузова не підходить.Потрібно доопрацьовувати болгаркою і нові отвори свердлити.
Ленивец:Потикайте паличкою в здоровий глузд. Походу він того…
Я:Угу! І якщо він живий, то нехай підкаже, що робити зущільнювачем. А то двері не зачиняються. Так ми ще довгоприпиралися. У результаті шноркель я не приєднав до повітряногофільтра. Дечого не вистачає.Потрібно буде докупити і в якийсьвихідний закінчити розпочате.
Результат поки що такий:

На цьому все. Далі буде.