#Румунія #Romania #Трансфагараш

Краще немає краси, ніж … З висоти)
Пам'ятник нелюдській праці! Хто не знає — Трансфагараш вважаєтьсяоднією з найкрасивіших високогірних доріг у світі, максимальнависота сягає 2034м, її довжина — 100 км між містечками містечкамиCârţişoara та Corbeni, відкрита всього кілька місяців на рік злипня до вересня.
> Назад планували повернутися по Трансальпіні, яка проходить за100 км паралельно Транфагараш, це менш розкручена траса, але неменш красива.Вища точка дороги досягає 2145 метрів.

Так як в'їхати до Румунії з України можна лише на 72 години, прикинули такий маршрут:
1. Київ-Чернівці (ночівля)
2. Рано-вранці митний перехід – ущелина та дамба Біказ – Сігішоара (ночівка)
3. Трансфагараш – переїзд до Новач (початок Трансальпіни, ночівля)
4. Трансальпіна — митний перехід – Чернівці (ночівка)
5. Але, з «технічних» причин, виїзд змістився з ранку на обіднійчас, тож надалі їхали як вийде. За підсумками, незважаючи намісцями дощову погоду, вийшло дуже класно)) Чесно кажучи, Румуніяяк країна мене ніколи не цікавила, тому, напевно, враженнявиявилися ще більш несподіваними.

<
Реально маршрут вийшов такий:

🔸День 1.
Київ-Чернівці (ночівка)
Відкрили для себе класний ресторан у Чернівцях – FonFisher. Смачно, дуже оригінальна подача, Карпати з оленини, морозиво з білимигрибами — супер🔥
🔸День 2.
О другій годині дня ми за 10 хвилин пройшли митницю (перевірялипцр, більше нічого), купили онлайн віньєтку (3 євро).
У районі Тіргу-Нямц навігатор запропонував нам повернути праворуч іпоїхати дорогою 15B – дуже гарна дорога. Якщо нормально ставитесядо серпантинів – рекомендую. Дорога петляє вздовж озера Біказ іспускається до греблі. Дамба вражає своїми масштабами. Потімпроїхали ущелину Біказ, красиво, але сама вузька частина каньйонудосить коротка, чекали чогось більшого. Було вже пізно, вирішилизупинитися на ніч у містечку Георгені.

🔸День 3
Всю ніч йшов дощ, ми трохи засмутилися, тому що прогноз нанайближчі дні був не втішний🤨
Вирішили поїхати погуляти до Сігішоари, потім доїхати до початкуТрансфагараш, і там залишитися на ніч. Сигішоара — симпатичнесередньовічне містечко. Стара частина міста знаходиться підохороною ЮНЕСКО. Приємно погуляти старовинними вуличками змаленькими різнокольоровими будиночками, вежами, пройтися критимисходами, які збудували наприкінці 17 століття, щоб узимку учнямбуло зручно підніматися до школи на пагорбі, а ченцям — до собору.Прочитав, що досі цими сходами сигішоарські діти щодня ходять дошколи))
Після доїхали до містечка Cârțișoara і зупинилися в готеліPensiunea Leia 2 — душевне місце з видом на гори.
< /Прокинулися вранці, погода нічого доброго не віщувала, алевідступати було нікуди)) Трансфагараш зустрів нас суцільним туманомі дощем, видів не було жодних. У печалі в'їхали в тунель навершині, і тут відбулося диво — на іншому боці перевалу світилосонце! Зробивши 100 зупинок, 500 фото і намилувавшись шикарнимикраєвидами, ми спускалися вниз, і тут з'явилася «вишенька наторті». На узбіччі дороги сиділа ведмедиця з ведмежатами. Потімдружина прочитала, що це досить часте явище на Транфагараш — урезультаті ми зустріли ще п'ять бурих ведмедів, які ліниво сиділина узбіччях, особливо не звертаючи уваги на людей. Вони не тікали, але й не виявляли жодної агресивності. Може це пов'язано з тим, щополювання на них заборонене і вони не стикалися з агресією з бокулюдини. Величиною греблі у світі та п'ята у Європі. Траса йде прямопо ній.
Тут по розуму потрібно було зупинитися на ночівлю, але наспідтискали дозволені 72 години, тому вирішили їхати наТрансальпіну.

> Трансальпіна виявилася несхожою на Трансфагараш, але від цьогоне менш красивою.
Частина дороги проходить по хребту Карпат і звідти відкриваєтьсянеймовірний вид на 360 градусів навколо.
Ми менше зупинялися, ніж на Трансфагараш, оскільки нагорі бувсильний вітер і температура + 7°C. Переїхавши перевал, ми взагаліпотрапили в хмари, а потім виявилися й вищими за них., трохи недоїхавши містечка Себеш. До речі, готелі вибирали випадково, колихотіли зупинитися - просто дивилися на букінгу, що є поряд. Всіготелі були дуже хороші, вартість 28-30 дол., у кожному була кухняз усім необхідним. Не через Чернівці, як збиралися, а черезСолотвине. По-перше, так на 3 години раніше виїжджаєш з Румунії (наші 72 години вже закінчувалися) по-друге, щоб не повертатисятією ж дорогою. Попереду був якийсь ремонт дороги і навігатор повівнас в об'їзд. Ми ще здивувалися, що знову вся дорога серпантинами, а потім виявилось, що ми проїхали через гірський масив Мармарош..

Зупинилися на ніч у Микуличині в котеджі «Затишний відпочинок».
Дорога до Києва

Загалом наші враження та рекомендації:
🔹Румунія була для нас відкриттям — у Трансільванії дуже гарнаприрода та неймовірні види. Хочеться повторити поїздку в сонячнупогоду (хоч і дощової погоди були свої принади) і не в такомушвидкому темпі. Є багато місць, куди теж хотілося б заїхати.Порадувало, що покриття доріг майже скрізь дуже хороше. Краще непроїжджати Трансфагараш і Трансальпіну в один день, як ми.Втомлюєшся не стільки фізично, як від вражень. Варто звертати увагуна прогноз погоди. Якщо велика ймовірність грози та дощу, то можене повезти з краєвидами. І обов'язково брати теплий одяг, нагорі +7 і сильний вітер. Читали у звітах, що у вихідні на Трансфагарашбуває багато машин — теж варто враховувати. Ми були у будній день —машин було дуже мало. А на Трансальпіні здалося, завантаженості йне буває. Разом:пробіг 2400 км, середня витрата — 7 л/100 км.> "нагорі + 7 і сильний вітер. Читали у звітах, що у вихідні наТрансфагараш буває багато машин — теж варто враховувати. Ми були убудній день — машин було дуже мало. А на Трансальпіні здалося, завантаженості й не буває. Разом:пробіг 2400 км, середня витрата —7 л/100 км.> " нагорі + 7 і сильний вітер. Читали у звітах, що увихідні на Трансфагараш буває багато машин — теж варто враховувати.Ми були у будній день — машин було дуже мало. А на Трансальпініздалося, завантаженості й не буває. Разом:пробіг 2400 км, середнявитрата — 7 л/100 км.>