Про долю автомобільної

Давно я подумував написати свої сумбурні роздуми на тему доліавтомобілів. Спочатку думав просто в блозі черкнути, а буквальнозараз дізнався про подію, яка неодмінно прив'язує саме ці думкисаме до цього автомобіля.

Переглядаючи інші БЖ, оголошення і просто спостерігаючи машини навулицях мимоволі думаєш — а наскільки різна у них доля, незважаючина те, що батьківщина у них у всіх одна і та ж — заводАЗЛК:Можливо, навіть стояли ці машини разом на майданчику готовоїпродукції, їхали в одному автовозі, а в результаті все як улюдей... Якась машина розбилася, якась згоріла, інша залишиласячахнути в гаражі, а ще якусь машину. Коли я купив цей чудовийМосквич, можна сказати що в його житті відбувся значний зсув. Таксамо як і в моїй. На новий етап, коли автомобіль з важкого тягаряперетворився на ціль і сенс, адже якщо посудити, то доля цьогоМосквича могла скластися дуже по-різному. Машина була на чорнихномерах із техпаспортом СРСР, власник помер, родичі невідомо де. Якправило, подальший пункт призначення таких автомобілів є найближчимметалоприйманням. Або ж недовгі покотушки, доки не буде добитийдвигун. Або покупка до села на забій, де все одно документи неважливі.
Бо для кожної нормальної людини очевидно — вкладати гроші "не всвоє" це марна витівка. І дурна.
За всіма статтями Салатного чекала загибель і наступне переродженняу виделки, поки наївний я не загорівся мрією.
З завзятістю ідіота я поїхав за машиною, почав поступово приводитиїї до тями, намагався зробити її кращою, як би наївно це незвучало. Незрозумілий задум і ідея рухали мене вперед, поки ялаючись воював із чавунком. Це був час набуття безцінного досвіду, час коли намагаєшся стрибнути вище.
І в якийсь момент знову настав час Х. Щось мало статися, маввідбутися перехід на наступний етап. І знову лотерея долі - аджемашина знову продавалася.
Я буду чесним - мені не хотілося продавати цей Москвич. Я нескладнонамагався відтягнути продаж, але в душі розумів, що інакше невийде. Мрія збулася, мета виявилася досягнуто. І тому нерішуче явсе ж таки ризикнув розлучитися з Салатним. Після цієї події я нераз думав про те, що ж з ним буде далі. Адже машину було вжепродано не просто як старий металобрухт, а як ретро-автомобіль. Аце вже щось та значить. По суті, він уже отримав деякий імунітетвід металоприймання та штрафстоянки.
Але доля Москвича пішла далі.
Тепер він переїхав на ПМП до Німеччини і став справжнім експортнимМосквичем! :)
Насправді я дуже цьому радий - адже тепер він не просто отримавхисткий імунітет. Це, як писав класик: "остаточний папірець.Фактичний! Справжній! Броня! ".
Таким чином, доля у цієї машини склалася дуже щасливою івдалою.
Незважаючи на всі перипетії. І новий етап життя, як мені здається, навіть передбачив усі мої очікування.
Це чудово!