Як це було

Цю машину я помітив ще наприкінці весни в процесі типовогоперегортання барахолки на предмет чогось цікавого. Салоном з зовсімзайвими зеленими чохлами і невідомим технічним станом, потім вліткуя знову наткнувся на те ж оголошення, але в ньому з'явилася вкрайцікава деталь — знімок подушок передніх сидінь без чохлів, під нимиопинився персиковий "джугас", який я бачив досі тільки на картинокіз серії "що бувало в Москвічах".
Цей факт мене моторошно надихнув і я навіть став усілякорекламувати цю машину своєму другові з Одеси, який у той періодстраждав від типової проблеми — шукав куди витратити гроші.<
Друга машина не зацікавила, незважаючи на всі мої умовляння протканинні салони та їх користь для сідниць, тоді ж оголошенняпропало і мені подумалося що її тут же урвав якийсь любитель илю іМосквичів, тому що це сталося майже відразу після появи тієї самоїнової фотографії. Пройшов час і в черговий раз переглядаючибарахолку я знову побачив те саме оголошення. Очевидно, що машинутак і не було продано. Закінчувалося літо, а заразом закінчувалосяі моє терпіння щодо 408-го, який щоразу "радував" черговимизаскоками. Я почав замислюватися про іншого Москвича і заразомнакинув оком на джугас. До того я поспілкувався з продавцем і вінмене запевнив, що машина відмінна, все працює і вона доїде кудизавгодно. Щоб повторити минулий подвиг. Спочатку думав з'їздитисам, але в підсумку ми поїхали вдвох з моїм приятелем Володею, якийминулого разу був ключовою фігурою при покупці блакитного 408-го .Одним словом, дежавю.
Сівба на нічний автобус після відчайдушних спроб поспати ми вранціприбули до Харкова. На відміну від поїздки до Кривого Рогу вдалосянавіть вразити пам'ятки — чудові дороги і метро.
На жаль, добиратися до машини довелося самостійно. Це вже трохирозчарувало. Потім відбулося знайомство зі стороною продаваючої —сім'єю фахівців із Сітроенів та гідравліки (очевидно, це булаіронія долі — адже я так хотів купити СГ). Старший спеціалістВіктор та його син Андрій. Пощастило навіть покататися на біломусараї ВХ, що напевно теж входило в іронію — мене машина не вразила.всіх мастей. Враховуючи, що ці ситроєни були майже всі простодонорами, видовище було таким собі. Але ще сильніше за менерозчарував стан Москвича. Якщо спочатку я думав про те, що швидше завсе на мене чекає солодкий пиріжок у рідній фарбі (як був у мене), то тут все виявилося не так просто. Сороковий хоч і був комплектнимта підтягнутим, але іржа та вогкість зробили свою справу. Технічномені обіцяли ідеальний мотор, але в результаті цілу годину я чекавпоки в двигун вкрутять нормальні свічки і поставлять нормальнідроти (ах, якби тільки в них були проблеми.). Але покрутившисьнавколо машини я подумав, що не особливо все погано, кілька дірок воперенні при ідеальних підлогах не роблять погоди. А підкраси тазагальний сіро-брудний стан можна вирішити. Тим більше, щопланувалося Москвич оформити на себе, а значить робити з ним можнабуло б що завгодно.
Ходимо в роздумах про те, що робити. Чи шукати квиток на автобусдодому чи ризикнути?
Він явно щось задумав. . Відразу вирішили й цінове питання. Це булоімпульсивним рішенням, глибоко в душі я ясно бачив плакат звеликими літерами Ж, О, П і А. З іншого боку, тканинний салон цетканинний салон, та й карбюратор був досить рідкісний.
З цього і почалися пригоди. Я сів за кермо, дав як слід газу яприємно порадів спритності дітища уфімських моторних заводів. Післязаправки підозріло дешевим 95-м ми покотили до майданчика МРЕВ, деМосквич затих і більше не захотів заводитися. Чомусь це я несприйняв у багнети і вирішив продовжити розпочате. Поривався булопоїхати кудись у неділю за свічками та проводами, але мені звеликим досвідом відповідали що нові свічки це китайське лайно, апроводи... Вони теж такі самі. А в мене стоять не лайно, бо відіномарки. По-от. Спроби знайти тут же у Харкові живий бензонасостеж зустріли відсіч — адже насос щойно змінювали, навіщо щекупувати? Машина, тим часом, так і не завелася.
Руками поштовхавши машину майданчиком ми провели всі потрібніпроцедури і потім з новими номерами поїхали назад на моторі, щораптово запрацював. Старі номери, до речі, так і не змогли знайти, а потім хтось підкинув їх у багажник)
У марних спробах збити бруд із машини — адже все має бутикрасиво!

Опинившись знову серед ситроенів ми вирішили підготувати машинудо поїздки. Тому що нормально їхати вона могла лише за одягненоїчервоної кепки в режимі ралі. Плавно рушати та їхати сороковичвідмовлявся начисто. Щиро кажучи, цей час до самого виїзду буловитрачено незрозуміло на що. Я вирішив випробувати стан заводськихсвічок А7, 5СС - результат був невтішним. Ще трохи помаявшись вочікуванні частини грошей за переоформлення, ми зібралися з Володеюдухом і поїхали додому. Приблизно п'ять хвилин я був у сказі, аМосквич знову безуспішно крутив стартером. На заправці.
Справа, як з'ясувалося ще раніше, швидше за все було в бензонасосі.З якоїсь дивної причини він погано качав бензин. Незважаючи на те, що перебирання цього пристрою справа 20 хвилин, ми чомусь нічого незробили за наявності спеців та інструментів під боком. Але теперробити не було чого — з підручних коштів був лише обламаний ключ на10 (чому не на 12? ) і доладна викрутка.
Загалом, таємними шаманствами вдалося закачати бензин і в гоночномурежимі помчати далі. На обертах все було чудово, але варто булозустріти світлофор або стати на заправці — гасіть світло.
З настанням ночі та прохолоди у нас навіть з'явилися півторихвилини холостого ходу. Тому весь час ми самовіддано боролися звітряками бензонасоса, що нібито перегрівається. Лицарі води тамокрої ганчірки. Дон Кіхот та Санчо Панса.

Ні, це не просто фото «я на заправці». Це фото «я не можу завестисяна заправці». Однак були й приємні моменти. Так, мотор відмінносебе показав у плані розгону та тяги взагалі. Такого я навіть несподівався, якщо чесно. Можна було сміливо обганяти інших, їхати110км/год і відчувати себе людиною. Після чавунку та йогобезглуздих заскоків це було просто приємно. Сороковий відчувавсясправжнім автомобілем, а не ретро-візом. А найцікавіше, що він бувтихіший. Фантастика — адже шумоізоляція обох машин швидшенегативна. Під кінець я вже намагався не гнати, зайчиків ставалодедалі більше. Тиск олії не показує, так. Ми любимо ризикувати.Додому ми дісталися о 3 ночі (виїхали о 6 вечора). Багато часудовелося витратити на боротьбу з бензонасосом. Через це я страшенновтомився і на останніх кілометрах шляху вже почав ловити зайчиків.Але на щастя все обійшлося — об'їзна дорога біля Борисполя дужепідбадьорила. Крім цього були і абсолютно жахлива дорога в Полтаві, і перемоги при спробі переїхати через міст, що ремонтується, зісвітлофором, що сів від розмов голос і зникло від запахів староїмашини нюх ... Загалом, було цікаво. У моєму автомобільному життівідкрилася нова сторінка поки що з невідомим змістом. І навітьцікаво, що з цього вийде?
"
З настанням ночі та прохолоди у нас навіть з'явилися півторихвилини холостого ходу. Тому весь час ми самовіддано боролися звітряками бензонасоса, що нібито перегрівається. Лицарі води тамокрої ганчірки. Дон Кіхот та Санчо Панса.
Ні, це не просто фото «я на заправці». Це фото «я не можу завестисяна заправці». Однак були й приємні моменти. Так, мотор відмінносебе показав у плані розгону та тяги взагалі. Такого я навіть несподівався, якщо чесно. Можна було сміливо обганяти інших, їхати110км/год і відчувати себе людиною. Після чавунку та йогобезглуздих заскоків це було просто приємно. Сороковий відчувавсясправжнім автомобілем, а не ретро-візом. А найцікавіше, що він бувтихіший. Фантастика — адже шумоізоляція обох машин швидшенегативна. Під кінець я вже намагався не гнати, зайчиків ставалодедалі більше. Тиск олії не показує, так. Ми любимо ризикувати.Додому ми дісталися о 3 ночі (виїхали о 6 вечора). Багато часудовелося витратити на боротьбу з бензонасосом. Через це я страшенновтомився і на останніх кілометрах шляху вже почав ловити зайчиків.Але на щастя все обійшлося — об'їзна дорога біля Борисполя дужепідбадьорила. Крім цього були і абсолютно жахлива дорога в Полтаві, і перемоги при спробі переїхати через міст, що ремонтується, зісвітлофором, що сів від розмов голос і зникло від запахів староїмашини нюх ... Загалом, було цікаво. У моєму автомобільному життівідкрилася нова сторінка поки що з невідомим змістом. І навітьцікаво, що з цього вийде?
"
З настанням ночі та прохолоди у нас навіть з'явилися півторихвилини холостого ходу. Тому весь час ми самовіддано боролися звітряками бензонасоса, що нібито перегрівається. Лицарі води тамокрої ганчірки. Дон Кіхот та Санчо Панса.
Ні, це не просто фото «я на заправці». Це фото «я не можу завестисяна заправці». Однак були й приємні моменти. Так, мотор відмінносебе показав у плані розгону та тяги взагалі. Такого я навіть несподівався, якщо чесно. Можна було сміливо обганяти інших, їхати110км/год і відчувати себе людиною. Після чавунку та йогобезглуздих заскоків це було просто приємно. Сороковий відчувавсясправжнім автомобілем, а не ретро-візом. А найцікавіше, що він бувтихіший. Фантастика — адже шумоізоляція обох машин швидшенегативна. Під кінець я вже намагався не гнати, зайчиків ставалодедалі більше. Тиск олії не показує, так. Ми любимо ризикувати.Додому ми дісталися о 3 ночі (виїхали о 6 вечора). Багато часудовелося витратити на боротьбу з бензонасосом. Через це я страшенновтомився і на останніх кілометрах шляху вже почав ловити зайчиків.Але на щастя все обійшлося — об'їзна дорога біля Борисполя дужепідбадьорила. Крім цього були і абсолютно жахлива дорога в Полтаві, і перемоги при спробі переїхати через міст, що ремонтується, зісвітлофором, що сів від розмов голос і зникло від запахів староїмашини нюх ... Загалом, було цікаво. У моєму автомобільному життівідкрилася нова сторінка поки що з невідомим змістом. І навітьцікаво, що з цього вийде?
"але на щастя все обійшлося — об'їзна дорога біля Борисполя дужепідбадьорила. Крім цього були і абсолютно жахлива дорога в Полтаві, і перемоги при спробі переїхати через міст, що ремонтується, зісвітлофором, що сів від розмов голос і зникло від запахів староїмашини нюх ... Загалом, було цікаво. У моєму автомобільному життівідкрилася нова сторінка поки що з невідомим змістом. І навітьцікаво, що з цього вийде?
"але на щастя все обійшлося — об'їзна дорога біля Борисполя дужепідбадьорила. Крім цього були і абсолютно жахлива дорога в Полтаві, і перемоги при спробі переїхати через міст, що ремонтується, зісвітлофором, що сів від розмов голос і зникло від запахів староїмашини нюх ... Загалом, було цікаво. У моєму автомобільному життівідкрилася нова сторінка поки що з невідомим змістом. І навітьцікаво, що з цього вийде?