Перегін з Одеси до Києва частина 1

Тут треба сказати, що погода в день покупки не радувала:розпалзими, на вулиці -15 градусів, ожеледиця, сніг. І тим не менш, мивирішили гнати авто своїм ходом. Додати, що крім лише одногопрацюючого супорта, машина мала замотані поліетиленовими пакетамигранати практично без пильовиків і 4 різних за малюнком протекторашини, 3 з яких були лисими як слики)) Перед розрахунком зпродавцем, вдалося ще збити трохи в ціні (до, по -моєму 800 баксів)і, попрощавшись, ми рушили в дорогу.З собою ми не взяли ні масла надолив, ні інструменту, ні будь-яких запчастин)) Виїхавши зцентральної частини міста, ми за кілька хвилин заглухли біляякогось СТО по сервісу японських мопедів, що працював там хлопецьпару хвилин почаклував з карбом і ми знову на ходу.Потім пішовсніг, і кілометрів через 30, у нас відлетів двірник), який ми так іне знайшли (з пасажирського боку) Щоб не дряпати скло Датчики іприлади не працювали, тому за умовчанням, ми вважали, що з машиноювсе ОК) Проїхавши кілометрів 100, авто якось почало смикатися ітроїти, і ми вирішили заїхати на заправку, перепочити і з'ясувати, у чому річ. При повороті на заправку, у нас вибухнуло одне зпередніх коліс і ми ледве встигши загальмувати стали на прикол.Запаска була такою ж лисою, як і решта колес, але все-такинакачалася і ми знову рушили у бік Києва.