Піст №13 (стрімкий). Про багато чого і не про що…

Всесвітнє залякування цифрою 13 на людей вплинуло по-різному. Одністрашенно бояться всього з нею пов'язаного, навіть поверхи вбудинках пропускають (ніби назви 13-й 14-им, і він перестане бути13-им. Інші) навпаки — оточують себе всім у чортовій дюжині, або назнак протесту, або вірячи в удачу цього числа, але всі, так чиінакше, виділяють 13 із загального ряду чисел./>
Але не будемо про цифри…
Злощасний пост я вирішив написати, як би ні про що, а значить трохипро все. Про що" у своєму житті.
А справа була у вихідні. Не дивлячись на те, що вже 5 років я живув Києві, киянином себе не вважаю, та й житла в Києві не маю. Я …Вихідні, як зазвичай перетворилися на вояж додому (за 70 км відстолиці) З огляду на неймовірну спеку особливо чимось займатися нехотілося, а що найкраще в спеку? Правильно – пиво! , тому, булоприйнято рішення переходити до водних процедур.
Комфортлайн води не бачив давно, якщо не рахувати дощі, а миттямоїми руками ще довше.
Знову заблищав
До речі, так по-дурному я машину ніколи не називав, але на Драйвімелькає у мене цей напис постійно перед очима., ось ізачепилося.
Помити без шампуні, як завжди, адекватно не вийшло, то там, то тамрозлучення, але приємно робити своїми руками.
Під час миття виявив, що на машині з'явилося чимало поржавілихсколів, найближчим часом придбаю реанімаційний набір для такихречей, але відчуваю перекрас капота не за горами, «сиджу і плачу».ще тут, взагалі жах… Також помічені здуття на порогах під дверима, «вже ридаю». По порогах теж проведемо реанімацію, але там цяткибудуть по більше. Думаю обклеїти захисною плівкою і обзавестисянакладками. А це вже мої криві руки-ноги, вночі у дворі на Оболоні.Відчуття глибоко розладу від старіння лакофарбового покриття, яксаме по собі змінилося ностальгією. Мабуть, через стояння поряд убатьківському дворі мого першого транспортного засобу. Саме його, якихось 15 років тому, я мив у цьому ж дворі і не міг натішитисяйого чудовістю. >
Були і до нього велосипеди, але це був перший особисто мій ікуплений мені новим, а не у спадок від старших родичів.
Від Комфортлайну відчуття ті ж — були і є інші машини, але вінперший особисто мій. Так що розлучатися з Поло я не хочу, незважаючина всі розповіді друзів про те, що вкладати хоч копійку в машинутакого класу не резонно. А що у цьому світі резонно? З цього, після13-го буде 14-й, 15-й і багато постів, а Комфортлайн будерозвинутися. Не буде він ніколи супер проектом, не стане сиррокомабо пасатом, але й просто Поло Комфортлайн не залишиться, ясподіваюся. А поки проблема у фінансах і часі, але все можнавиправити…
Скоро, я сподіваюся, почну писати про ще одну машину, правда несвою. Батько притягнув собі УАЗ. Мертвий у мотлох, але здокументами. Притягнув ще восени, за зиму, мама перетворила його насклад. Перебирає йому мости, з наявних новіших, а кузов скоро підена повний розбір для зварювання. Хобі у батька саморобнасільгосптехніка, так що з Уазом упоратися, а то каже, взимкуСлавута в снігу тоне. Ми будували-будували і... Ні чого поки недобудували
вирішуємо квартирне питання. З його завершенням Комфортлайнучекають пробіги в 140 км по трасі щодня, починаємо все серйознішедумати про СВАП дизеля.
Ну ось, ні про що і купа у, піду спати. Хто витратив на цей час, надалі лише інформативні пости.
"
Ну ось, ні про що і купа у, піду спати…
Вибачте всі, хто витратив на цей час, надалі лише інформативніпости.
> "
Ну ось, ні про що і купа у, піду спати…
Вибачте всі, хто витратив на цей час, надалі лише інформативніпости.
>