Світло моє, дзеркальце

Продовжуємо…
Перша радісна новина, що я нарешті переоформив цю купу заліза Валюна себе. З чим, власне, себе і Валю і привітав влаштувавши святковумийку.

Так-так, я ж її частинами виплачував сестрі друга.І робивпаралельно.Ліше не здох, схуд на 10 кг, але таки народив.

Поставив у торці будинку, одразу біля дороги, щоб з'їжджати зручнобуло.І пішов задоволений спати.Довго-коротко, але заснули підранок. Зібралися і годині до восьмої вечора вийшли їхати напогуляти.

Сів я, значить, у машину.Весь важливий, як буй паперовий., поворотник, почав дивитись у дзеркало… А в ньому не видно німеру…Тю, думаю, шо ж таке… Придивляюся — не видно німеру… Глушусь, виходжу з машини, обходжу, а дзеркала ні… Тільки штир стирчить, яким його з салону регулювати…

І тиша і немає нікого.Сусід зверху дивиться на мене. "вночі якийсьп'яний хер тобі і ще комусь дзеркала відламав". "і мою машинусмикав. Я крикнув — воно втекло. Я намагався за ним — неназдогнав."

Мда, думаю. Відсвяткував. Хороший тамада та конкурси цікаві. Почавїхати — начебто і в салонне дзеркало можна подивитися, але ямимоволі все одно дивлюся в порожнечу на пасажирських дверях…
Час дев'ятій годині вечора Треба щось думати… Купити? Де? .. У менетільки рестайлові є, а вони не влазять — треба отвір свердлити.Недо того зараз...
Еврика! Стоянка з розбитою Валею! Раптом дзеркало живе... Я туди...Там охоронець спляче-охерілий.Я до нього - на тобі, дядько, парурублів і "у" - йди. Біжу - біле дзеркало. Скло хз з чого - по краяхне дістає. Та й хер з ним. То... Відкручую, чіпляю... Норм!
Червона Валя — біле вухо. О одинадцятій годині вечора Валя знову встрою. Приходжу додому. У дівчини одне питання — "чи є щось ти неможеш накаламутити? ". Загадково посміхаюся…