Албанія, початок

Ось і настав час подолати страх далеких поїздок на старомувідрі)
Знайомі організували поїздку до Албанії з метою походити морями наскладних вітрильних катамаранах.

І кажуть вони мені якось "а бери свій бусик і їдь з нами", а в менеодна думка в голові "п'ять тисяч кілометрів, куди моєму бусику такдалеко від сто від'їжджати? ! Але спокуса була сильна, бусик бувпідозріло безпроблемний, були куплені страховки, віньєтки, комплектмісцями обов'язкових світловідбивних жилетів на кожногопотенційного пасажира (яких мало варіюватися від двох до п'яти походу поїздки), на дах видерли половину катамарану (другу везладруга машина у вигляді рено логану з двома дуже позитивнимихлопцями всередині), і ми помчали упиред, в незвідані дали (наскільки взагалі швидкість близько 80-85 схожа на "мчить":)).
< Ця подорож стала для мене особливо цікавою в тому плані, щомаршрут і всі адміністративні питання доводилося планувати івирішувати самому, раніше закордон їздив лише пасажиром. Документи, прикордонні переходи, маршрути, ночівлі… Спочатку боїшся щосьзабути, провтикати, втратити, до третього дня і четвертої країнипід час перебігу це перетворюється на рутину і ти просто їдеш інасолоджуєшся поїздкою. Безвіз виявився дуже приємною плюшкою.Кордон, штамп виїзду, штамп в'єзда, поміняли гроші, поїхали...Кордон, штамп-штамп, обмінка, їдемо далі... На все про все 5-10хвилин. Зміна країни більше не відчувається як якесь особливедосягнення, ти просто їдеш куди тобі хочеться. Хоча, звичайно, неміг не відзначитися наш кордон. На виїзді порадувала мене чудовим "пройдемо в засіки, тут за вашими номерами в базі значиться іншамашина" з наступним "ну якщо ви не брешете і машина правда чесна, то звичайно проїжджайте, все ок".
Румунія… Їхати через Румунію і не проїхати Біказ і Трансфагарашвважав злочином (минулого разу переїжджали перевал у тумані і я всюдорогу мріяв, як би круто було б проїхати тут своїм бусом).
Біказ — він гарний, хоч як крути. Дуже шкода, що ми поспішали (всюдорогу до албанського узбережжя ми покрили за три з половиною дні), там добре б зависнути на пару годин, погуляти по скелях.
Панорама бусик трохи підростила

У зв'язку з бажанням проїхати Трансфагараш вранці, перша ночівлябула запланована за кілометрів 50 від Фагараша у смт. Șoarș. І туттреба хоча б коротко, але сказати про це місце. Вибрав на букінгуготель (як з'ясувалося пізніше — просто особиста дача господарів, які здають кімнати, щоб покрити витрати на утримання цієї) ближчедо перевалу та дешевше, незважаючи на нульову кількість відгуків таоцінок, і не помилився. Милі люди, які на питання "екіпаж другоїмашини не хоче витрачати гроші на ночівлю, де тут можна неподалікрозбити намет? " просто сказали ставити у себе на територіїбезкоштовно, ранком напоїли смачною кавою безкоштовно знову ж таки, говорять відмінною англійською, що для румунської глибинки дуженавіть виняток, і взагалі дуже нас порадували. Andrada's House< Що ж до самого перевалу ... Одного я не врахував - коли ми минулогоразу їхали наприкінці травня - початку червня, перевал бувформально закритий, було дуже прохолодно, на вершині лежала сніговашапка, і всі скелі навколо стікали водоспадами і струмками, анайголовніше — людей було трохи більше ніж нікого. На переваліоблаштували величезну туристичну зону, забравши все прекрасне, щотам було. А найбільше засмутив мене бусик — фантазії розбилися просувору дійсність вкрай низької потужності двигуна і дурнувату діркув передавальній між другою і третьою передачею. На другий обертівзанадто багато, на третій занадто мало.
І там же виявився ще один кумедний ньюанс — передня гума свистіла вповоротах навіть на мінімальній швидкості, навіть на підйомах.Намисто завантажений, японська йока на колесах. Чи то надтовідполірований асфальт, чи то спека, але це тривало всю дорогу аждо в'їзду в Україну назад на наші лайнові дороги.
Як не намагалися всі ці обставини зіпсувати враження, але дорогавсе ще гарна)

Спуск за перевалом

Далі був просто нудний простріл на болгарську Софію (крім п'ятилітрів смачної бози в одну особу за день), де на нас чекали ще двоємешканців бусика. А сама Софія… Не люблю я великі міста в такихпоїздках, вони настільки гірші за все інше, що є подивитися вкраїні, що сенсу туди потикатися немає зовсім.

Заправка вранці за Софією
p>
А далі була Македонія…
"на перевалі облаштували величезну туристичну зону, забравши всепрекрасне, що там було. А найбільше засмутив мене бусик — фантазіїрозбилися про сувору дійсність вкрай низької потужності двигуна ідурнувату дірку в передавальній між другою і третьою передачею. Надругий обертів занадто багато, на третій занадто мало.
І там же виявився ще один кумедний ньюанс — передня гума свистіла вповоротах навіть на мінімальній швидкості, навіть на підйомах.Намисто завантажений, японська йока на колесах. Чи то надтовідполірований асфальт, чи то спека, але це тривало всю дорогу аждо в'їзду в Україну назад на наші лайнові дороги.
Як не намагалися всі ці обставини зіпсувати враження, але дорогавсе ще гарна)
Спуск за перевалом

Далі був просто нудний простріл на болгарську Софію (крім п'ятилітрів смачної бози в одну особу за день), де на нас чекали ще двоємешканців бусика. А сама Софія… Не люблю я великі міста в такихпоїздках, вони настільки гірші за все інше, що є подивитися вкраїні, що сенсу туди потикатися немає зовсім.

Заправка вранці за Софією
p>
А далі була Македонія…
"на перевалі облаштували величезну туристичну зону, забравши всепрекрасне, що там було. А найбільше засмутив мене бусик — фантазіїрозбилися про сувору дійсність вкрай низької потужності двигуна ідурнувату дірку в передавальній між другою і третьою передачею. Надругий обертів занадто багато, на третій занадто мало.
І там же виявився ще один кумедний ньюанс — передня гума свистіла вповоротах навіть на мінімальній швидкості, навіть на підйомах.Намисто завантажений, японська йока на колесах. Чи то надтовідполірований асфальт, чи то спека, але це тривало всю дорогу аждо в'їзду в Україну назад на наші лайнові дороги.
Як не намагалися всі ці обставини зіпсувати враження, але дорогавсе ще гарна)
Спуск за перевалом

Далі був просто нудний простріл на болгарську Софію (крім п'ятилітрів смачної бози в одну особу за день), де на нас чекали ще двоємешканців бусика. А сама Софія… Не люблю я великі міста в такихпоїздках, вони настільки гірші за все інше, що є подивитися вкраїні, що сенсу туди потикатися немає зовсім.

Заправка вранці за Софією
p>
А далі була Македонія…