Албанія, продовження

Не так дорого їхати, як неприємно гальмувати і віддавати ці копійкикожні кілометрів двадцять (на здачу іноді по неуважності отримуючи2 хорватські куни замість 2 євро або віддаючи з картки). У півторарази більше, тому що тебе пробили не за тією категорією).
Наскільки приємна країна, настільки неприємне враження від платнихдоріг. > А потім Албанія, де дороги останнім часом роблять добреі швидко, а за вказівниками можна доїхати до потрібного місташвидше і правильніше, ніж по gps'у (через ті ж нові дороги), і деводії вночі використовують далеке світло як ближнє і вимикати йогодуже не хочуть, що перетворює нічну їзду в постійне "обоже, моїочі". Якщо вже не помиляюся, роком раніше на цьому місці бувчудовий ліс, але штормовому вітру раптом захотілося прогулятисяузбережжям і залишилася напівпустеля з рідкісними купками. Дерев тазалишками життєдіяльності людини.

Вдосталь накупавшись, настав час і почати таки нашу водну частинупоходу.
Тому зібравши катамарани, сіли відпочити та попити чаю. Чаю булобагато, а на морі були хвилі. А коли ми все-таки вийшли, один ізкатамаранів сказав "кря", і склався навпіл.
Ось так він, втомившись, лежить сумно на піску…
човен.

Екіпаж другого катамарану чухає ріпу, розуміючи, що весь шмурдякдоведеться відв'язувати, перетягувати в табір, а вранці зновув'ючити назад на борт... А на ранок А на ранок море було спокійне, човен неквапливим сапом полагоджений, і два наші надувні дивавідчалили в бік порту Вльори, в бухті перед яким нас чекала першаночівля. Хвилями…)

Бо я лінивий поц — майже всі фотки не мої, а тому що після приходув цю бухту ми більше ставили табір, ніж фоткали околиці, то йзагальний план я підло виведу з панораміо (нехай простить менеавтор)

На далекому краю бухти ночували ми

А там уже пішли чергові фото)
< /Що-що, а захід сонця і справді був чудовий) Ну і вечірнійчай, що йде в море…

…все ще йде…
…пішов

Нічні оголені купання у фосфоресційній воді пройшли, на жаль, безфото) Прийдеться повірити на слово — це було чудово)
А вранці було їсть!

Дуже смачно їсть!
А потім був перехід на бухту на носі півострова Карабурун, дорогоюна яку заскочили подивитися на грот…

…пройшовши біля якого і зазирнувши всередину, пролунала здоровадумка "а пішли зайдемо всередину"...
> Фотографії намагаються щосили, звичайно, але передати ЦЕ важко.Великі розміри, атмосфера, акустика, колір води, температура води, вид під цією водою, купання в такому місці…

А ось така сама бухточка, на якій закінчується ліміт фотокзапису(

Розсипи артилерійського пороху в гальці, три величезні бункерипрямо над пляжем у скелях, синє море… ех…
А далі Ведмежа бухта і сік поїздки)