Не знаю чому, але в мене в житті практично нічого і ніколи невиходить так, як я планую . Ось і минулого року я планував до кінцяжовтня зібрати машину — до дня народження дочки, і зробити їйподарунок на ювілей.Не вийшло.Потому, після Нового Року, пообіцявїй, що вже скоро зберу "тридцятку". Сюрприз на зльоті Е30. Але Богрозсудив інакше... Незабаром буде рік, як Юлі ні... Час іде, алегше не стає... І, напевно, вже не стане ніколи... За цей час ятаки виконав усе, що обіцяв Юлі, але так і не встиг тоді... Незнаю, чи був у цьому сенс тепер...Але виконав.Окрім останньої своєїобіцянки - зібрати "тридцятку".І ось цього року, в її деньнародження, я сидів і багато про що думав, багато чого згадував Утому числі й про цю свою обіцянку... У той день твердо вирішив, щонічого я розпродавати не буду, і таки зберу її — на згадку про моюЮлю... Дружина з донькою мене в цьому теж підтримують. Молодшадонька вже кілька разів питала, чому я не збираю машину. Вона тежлюбить і чекає на неї. Влітку потай навіть водила своїх подружок угараж, показувала. Залишила ось такий малюнок:Раніше посварив би, азараз навіть приємно було. Машина вкрилася товстим шаром пилу —майже рік так і стоїть.
Але за останні півтора місяці я вже почав хоч щось робити —багато чого купив, підготував. На вихідні помию, і продовжузбирати. Більше ніяких планів — як піде… Далі тільки записи зіскладання.
Так, — тепер у машини буде нове ім'я — Тінь Інтелігенції
.
< br>
Коментарі16
Ще раз, щиро дякую всім за підтримку.
Ну нихренаж собі ... Я дуже шкодую твоєї втрати, тримайся, бро! Збирай машину помалу, коли рука тягнеться і серце просить. Час лікує. Краще, на що людина може розраховувати в цьому житті - це залишити добру пам'ять про себе. Так що зробити своїми рук...
Сумно це все.Я випадково зайшов сюди, не знаю ні самої історії, ні подробиць, та й не потрібно цього. жити.
Ви не самотні з тим, що все йде вгору дном і на перекосяк. Особисто мені допомагає відступитися, піднабратися сил і закінчити почате.
Кріпи, ми з тобою, морально!
Дермайся, козаче! Повертайся до життя! Діти, наша радість і біль. І твоя синя Юліанна має відродитися, правильне рішення прийняв.
Вже перший цяцьки з Москви прийшли) дядьку Славе, всі хто давно тебе знають, завжди готові допомогти чим зможемо. Адже ти багатьом з нас допоміг зібрати ту чи іншу опцію в наші відерця. Ми всі з тобою!
Рад вас бачу знову )
Співчуваю. У мене є теж приблизно така історія - співробітниця віддала мені в ремонт автопідсилювач, я його робив, довго робив, а тепер уже й віддавати нема кому.
Тримайся друг.
Ожив по тихенько.
Найголовніше, що ти не опустив руки. Я уявляю, наскільки це важко. У мене дрібна тут ударилася головою об гойдалку, а я в цей час за 700 км від будинку компресорну станцію запускаю на металургійному заводі. Мені коли її мати подзвонила і сказала, що ...
з поверненням…
Я думаю, що всі тридцяточники, які стежили за тобою, переживали, зараз відлягло. Добре, що ти так вирішив. Правда.
Слава, це найкраща новина, яку від тебе можна було почути! Дуже радий, що ти повернувся до гаража )
😔