Сам з Одеси, машина в Іллічівську.
Думав заїхати за нею і вже на ній доїхати до села (їжджу допомагатибабусі з дідусем).
З огляду на пізній час моїх "візитів" у кооператив, де вона стояла, та її небажання залишати місце своєї стоянки… мені 2 разидоводилося просити товаришів відвозити мене до села на нихмашинах.
Звичайно, було гнітюче прикро.
Те приїхав забирати, а в результаті прокачували гальма і змінювалибензонасос.
Те приїхав забирати, а КПП забуло про І ось на третій мій приїздмашина була готова…ну майже, голосно звучить.
Передачі, якщо хотіли, включалися, але їх треба було просити рази-3.
Двигун після 15-річної тиші на особистому фронті вимагав гнати йогояк дику лань і слухати не хотів про низькі обороти.
про це я забув коли машина самостійно залишила гаражний кооперативі стрімким ревом, прощаючись з усіма машинами в цьому місті (принаймні, в районі точно) мчала Іллічівськом.
Кілька разів глухли на перехрестях (їй так більше подобалося, воналюбить увагу). Спочатку за кермом сидів мій товариш, тому що хотівподивитися на його з нею звернення (до цього якщо раніше і їздив, то на машинах за принципом "сів-поїхав").
У бажанні скоротити 5 км ми поїхали глухими дорогами і, зрештою, заблукали.
Вся дорога обійшлася тим, що ми блукали по темряві з однієюпалаючою фарою у супроводі українського Опеля #снизначними —ультрапазнем запізнімо Daewoo .
Але веселощі почалися пізніше.
Коли ми проїхали з пару десятків кілометрів і переконалися в "самостійності" (знову таки, гучне слово) цієї колісниці богів, вирішили, що можемо попрощатися зі своїми товаришами, щосупроводжують нас, і самим доїхати до села (зі мною були два моїдрузі, у яких в голові було нічне багаття з пивом і сосисками).
І ось ми наважилися їхати самі…
> З однією палаючою правою фарою, з тільки працюючим правимдвірником в умовах туманчика (скло запітніли так, що неможливо буловитерти) їхав я висунувши голову у вікно.
Вся їзда полягала в постійному повертанні керма вліво щоб машинаїхала прямо (парадоксально) і остраху включити третю передачу, томущо ймовірність включити її і не дати машині заглухнути буланизькою.
І ось ми проїхали так чимало. Зупинилися біля в'їзду до сусідньогоз моїм селом щоб протерти лобове скло (наївно). Протерли, засмутилися (потіло знову).
І ось я сів, заводжу і… Акумулятор сів!
Опівночі, далеко від якоїсь цивілізації… Вже була думка заночуватив машині і біля неї палити багаття та пити пиво. Як раптом…
Темряву рвав потужний звук іменований у народі УЗАМ Power табезневинні круглі фари #атшахи своїм світлом прорізали темряву…
Зупинився братський Комбі та його водій запропонував надати намдопомогу.
/>
Віталик, якщо ти це читаєш, дякую тобі ще раз. Ти нас тоді реальноврятував, здоров'я тобі і життю по кайфу. Місця і сховаємось уневідомій темряві з його акумулятором, Віталік запропонувавповернути акумулятори на їхні колишні місця.
Але через 3 кілометри знову наш звір заглух… ) у пізнього порвавсятрос газу.
Спочатку думали завести з кривого стартера, але нам заважали номерина передньому бампері. Враховуючи мої почуття і бажання, я дочортів рукою зірвав номер з бампера… Але це результату не дало.
І так я отримав перший досвід їзди при буксируванні, колибезстрашне створення інженерної думки блакитного кольору тягнеподібне творіння оранжево-червоно матового кольору по сільськихямах і колдобинах не зменшуючи швидкості і йдучи лінкорним 40км/год. Це при тому, що мою машину хилило вело вправо і я раз ураз, що петляв ззаду нього на тросу. Я обійняв по-братськи Віталікаі запитав чим би віддячити його, він сказав таку річ: "адже ми, водії, повинні один одному допомагати при біді. Я тобі допоміг, тимені допоможеш."
Ось така мораль … ще раз дякую Віталіку, мої найкращіпобажання.
Ранком почав огляд машини і зрозумів, що масло на 0… Але про це внаступних записах.
< /p>
"
Але через 3 кілометри знову наш звір заглух… Синхронно з ним (начебто, ранній і пазний, а потрібний момент знаходять однаково) упізнього порвався трос газу.
Спочатку думали завести з кривого стартера, але нам заважали номерина передньому бампері. Враховуючи мої почуття і бажання, я дочортів рукою зірвав номер з бампера… Але це результату не дало.
І так я отримав перший досвід їзди при буксируванні, колибезстрашне створення інженерної думки блакитного кольору тягнеподібне творіння оранжево-червоно матового кольору по сільськихямах і колдобинах не зменшуючи швидкості і йдучи лінкорним 40км/год. Це при тому, що мою машину хилило вело вправо і я раз ураз, що петляв ззаду нього на тросу. Я обійняв по-братськи Віталікаі запитав чим би віддячити його, він сказав таку річ: "адже ми, водії, повинні один одному допомагати при біді. Я тобі допоміг, тимені допоможеш."
Ось така мораль … ще раз дякую Віталіку, мої найкращіпобажання.
Ранком почав огляд машини і зрозумів, що масло на 0… Але про це внаступних записах.
< /p>
"
Але через 3 кілометри знову наш звір заглух… Синхронно з ним (начебто, ранній і пазний, а потрібний момент знаходять однаково) упізнього порвався трос газу.
Спочатку думали завести з кривого стартера, але нам заважали номерина передньому бампері. Враховуючи мої почуття і бажання, я дочортів рукою зірвав номер з бампера… Але це результату не дало.
І так я отримав перший досвід їзди при буксируванні, колибезстрашне створення інженерної думки блакитного кольору тягнеподібне творіння оранжево-червоно матового кольору по сільськихямах і колдобинах не зменшуючи швидкості і йдучи лінкорним 40км/год. Це при тому, що мою машину хилило вело вправо і я раз ураз, що петляв ззаду нього на тросу. Я обійняв по-братськи Віталікаі запитав чим би віддячити його, він сказав таку річ: "адже ми, водії, повинні один одному допомагати при біді. Я тобі допоміг, тимені допоможеш."
Ось така мораль … ще раз дякую Віталіку, мої найкращіпобажання.
Ранком почав огляд машини і зрозумів, що масло на 0… Але про це внаступних записах.
< /p>
Коментарі1
Дяденька. У тебе походу контакт на клемі зник тому машина потім не завелася, треба було поворушити клеми. Так як мій 90 амперний акум міг довезти машину на стартері не те що при генераторі, що не працює))