Крокуючи пішки вздовж вулиць, мимоволі з'являються спогади пов'язані з цими місцями і не має значення - у навушниках ти чи без.Можливо, юність і здається найнасиченішим і найчудовішим періодом життя, бо свідомість, подібно до чистого листа, ще не замальована хвилюваннями прожитого.
Але я мчу під гучний андерграунд і не менш гучний вихлоп (з'єднання павук/штани вимагає уваги) і, слухаючи незграбної граціозності машини, яка так довго ставилася на хід, повністю злився з нею. Звичайно, все це супроводжувалося під цікаві погляди, які були сповнені захопленням, здивуванням і напевно огидою (куди без нього? ). Під'їхавши до мами на роботу, я вийшов з машини і трохи очманіли, побачивши цівки з маслофільтра, я ж наче ніде дном не чіпляв! Дивлюся - це антифриз.
Омагад, омагад
Рівень у радіаторі звичайний, ззаду машини "доріжка" довжиною метрів 10.
Ліквально за 10 метрів до місця зупинки радіатор вирішив, що з нього вистачить.
У самому низу впевнено сікає тоненька цівка. Та обурення. Другим кроком була наївна думка "а якщо я заліплю 95-градусний радіатор жуйкою? ". З упевненістю можу заявити, що вона сумлінно протрималася цілу хвилину, але потім розплавилася і недешевий антифриз з новими силами почав поливати асфальт.
У здогадах як утихомирити цю стихію, я побачив вантажівку рембригади, в якій мирно і непохитно відпочивав водій і непростий, а з пивним пузом, вусами, смугастою футболці, барсетці, насінням і дуже великою впевненістю в тому, що "та чопик треба забити, я так тисячу разів робив! ". В переконання моєму недовірливому погляду плавним помахом руки він незрозуміло звідки дістав шматок дерева і ножик. Через дві хвилини вмілого стругання чопик був вставлений і для остаточного вердикту потрібно було чимось забити його, тобі додому вистачить".
Піддомкратили машину, взяли молоток, а після другого ударника чопик перейшов на бік зла і на асфальт повалила десятикратний струмінь антифризу.
Скільки болю в цьому фотоМахнувши рукою і сказавши, що "мав я в рот ці Москвичі, ніколи їх не любив" досвідчений водій залишив сцену і я залишився наодинці з проблемою.Я залишив машину у мами на роботі і зрозумів, що зволікати не можна - поїхав до себе в майстерню за запасним радіатором, який благовірно сам не знаю чого до ладу чекав - чи то випадку, щоб виручити мене, чи то здачі на металоприймання (побачив він чимало).
Назустріч заходу сонцяТригодинний круїз на маршрутках, нічне місто, азартні особи відпочиваючих і ось радіатор вже лежить біля машини.
- Як добре, що в тебе машина зламалася, коли б ми ще так посиділи біля моря! - з зворушеним вогником щастя в очах помітила. Моя мама вдивляючись у чорну глибину нічного моря, яке, злившись із нічним небом воєдино, спрямовувало розмову матері з сином у задушевне русло. Але як рідко ми собі дозволяємо такі прості та нехитрі речі - все життя в порожніх справах і завжди ніколи.Вночі за 20 хвилин я поміняв радіатори місцями, залив простої води і вже вранці поїхав на запайку радіатора. До речі, в машині дуже добре спиться, а прокидатися рано вранці з усвідомленням, що в менш, ніж 100 метрів від тебе море - ще краще.
Кому цікаво, робив на вул.Щорса 86. Недорого і чесно.










Коментарі(3)
vadum11був 7 місяців тому
Давид бондаренко
Суми, Сумська область
Мене тут навчили, що подушка сидіння вміє підніматися слігонця, щоб рівніше лежак був
Ayvazovskyавторбув 2 роки тому
Це як же?)
hirurg13був 3 роки тому
Дык дерни вверх за край седла, кт под спинкой. Ты же ставил сиденье — там на креплении стремяночка некая есть