Як я став хондоводом...

День покупки. Віддав гроші за авто власнику, отримав натомість дорук техпаспорт, страховку та гарантійний талон на акумулятор.Колишній власник пустив скупу чоловічу сльозу, побажав нам всьогонайкращого у тепер уже спільному нашому з Прелем шляху по життю іпоспішно відійшов не обертаючись.Я сів у машину, завівдвигун.Приємне басовите бурчання двигуна і вихлопу.Як музика.)Позитивненько! )) На торпедо зліва яскраво горить червонийсвітлодіод на невідомому, приколхоженому перемикачі. То вінвключає.Включаємо логіку:горить світлодіод - увімкнено, не горить -вимкнено.Логічно адже! Ну нехай горить, значить будемо їхати зувімкненим чимось.А то раптом щось дуже важливе в дорозі будевідключено.Неправильно це... Гаразд, в дорогу! Їдемо! Незвичайноїхати з прямоточним вихлопом. Гучно, ні? Та ні, якраз! Вона не якпухкий пиріжок, вона присадкуватий... Ось так машина має виглядати! Як Хонда. Нас обганяють? Та гаразд, обганяйте, я поки що не проти.Я потім надолужу. Ви ж не знаєте, мабуть, що в мене спереду і ззадуподвійні поперечні важелі, це вам не ваш Макферсон. А ми поки що зПрелюдом тільки звикаємо та придивляємось один до одного, намотуючинаші перші спільні кілометри. Мабуть, треба заправитися? А ось ізаправлення. За звичкою, як завжди, правим бортом до колонки. Опа! Щось пішло не так))) Бак у нас не тієї системи, та й взагалі лючокз іншого боку. Гаразд, розвертатимемося на місці, місця вистачить.Інші постоять, почекають. Вони ж розуміють, що ми з Прелем тількизвикаємо один до одного.)) Ми в центрі підвищеної уваги заправниката його напарників.)) Хе-хе. Це Хонда! Так, узяв на реставрацію! Так, звичайно, прикольна. Сам знаю.)) Поїхали далі. Друг на Ланосі, з яким ми приїхали купувати Прелюд, і який тихенько їхав то ззаду, то попереду, наступив на тапку, і ми раптом залишилися позаду. Алеми теж можемо тапку на підлогу! Тримайся, Ланос.)) Ні, не можемо? Щось не так. Оберти не піднімаються вище 4-х тисяч. Да-а... Нунічого, адже їдемо. Розберемося… Натомість у крутому повороті 100на спідометрі. Ого, раніше я так не міг.)) Це ж вам не Макферсон.Це подвійні поперечні важелі!
Темніє. Включимо фари, чи що? Так, фари є, фари світять. Але якосьневпевнено, сором'язливо вниз. Далекий – ближній, усе працює.Перемикач, у сенсі. Світло у будь-якому становищі як ближнє.Гаразд, Прел, не сумую, приїдемо з тобою додому — налаштуємо тобісвітло! Все налаштуємо! Щоб тапку в підлогу - і все позаду! Це вамне ваш Макферсон. Це подвійні поперечні важелі!
PS Невідомий колгоспний перемикач із червоним світлодіодомнасправді виявився ручним вимикачем вентилятора охолодженнярадіатора. Колишній господар замовк, що вентилятор вмикається лишевручну. Це нічого не змінювало в моєму випадку, оскільки їхав яцілком нормально, у пробках не стояв, тому двигун навряд чиперегрівся б. Та й перегрітий він виявився до цього. А ось ізлогікою роботи вимикача я помилився. Коли світлодіод горів, привертаючи увагу, вентилятор не працював. А коли вентиляторпрацював — світлодіод не світився.
PS Все описане є суто особистою суб'єктивною думкою, жодним чиномне претендує на істину чи претензію, написано у поривілітературного осяяння з великою часткою іронії та самоіронії, жодним чином не хотів ущемити нічиї почуття та переконання. Такожзаздалегідь вибачаюсь у власників автомобілів, які зустрілися менів той момент, за те, що порівняв їхні автомобілі з булочками.