Трохи про мрію

У минулому записі я говорив про бажання купити дві автомобільнімрії дитинства/юності . Вчора подивився одну з них живцем. По суті, цей автомобіль — ровесник мого Акорда, але після огляду ітест-драйву було відчуття, що ця машина на 20 років старша, ні, вона не вбита і не запущена, автомобіль чесний, не конструктор, навіть не варився. Але те, як він пофарбований, як виглядаєзблизька, як позначилися роки на його інтер'єрі, вбиває всенатхнення... Цей автомобіль приголомшував мене своїми ходовимиякостями на початку нульових... А сьогодні я сів за кермо і взагаліне отримав жодних емоцій. По керованості.Думаю, що це можнавиправити.Були б гроші :) Але він і так коштує недешево.А ще йомудуже потрібне повне перефарбування.І на виході, виходить простоабсурдний бюджет.А що друга мрія, запитайте ви. Продана.Так що, напевно зніматиму Аккорд з продажу.Немає гідної заміни. Залишаєтьсямилуватися мріями дитинства на картинках старих журналів…