Учора перебирав фотографії Купе і на очі попалася ця —
ФІАТ Купе у дворі мого дитинства. Тут жила Бабуся і для мене цедругий дім.Скільки спогадів пов'язано з цими місцями.Наасфальтованому майданчику ми грали в квадрат, бігали по дахах цихгаражів.А ліворуч від автомобілів є велике поле, засіяне травою.Тамми з пацанами грали у футбол.Хоч, великим воно мені здавалося тоді…Справа, за парканом, Будинок культури, куди ми бігали дивитисякіно, є на цьому фото і вхід у підвал, де ми грали в поліцію табандитів… А ще, у цьому дворі я катався на першому своємуавтомобілі.
1981 рік
За іронією долі, його капот теж був жовтий :) Багато води витекло зтих пір... Дивлячись на ФІАТ, у цьому близькому моєму серцюпейзажу, я замислився. Чи міг я уявити тоді, ганяючи дитиною м'яч, що на цьому місці через роки стоятиме такий автомобіль? .. Нетемно-синій ВАЗ 2101, вже покійного, сусіда дядька Вані, а жовтийіталійський спорткар! Я б вважав це фантастикою на кшталт мієлофонуз фільму "гостья з майбутнього"…І навіть на початку нульових, колия приїжджав на своєму Форд Сієрра до Бабусі обідати з роботи, Coupeздавався мені чимось далеким і примарним. Тому я не втримався ізробив цей кадр на згадку. Адже саме в такі моменти розумієш, щожиття надзвичайно цікава штука.
Коментарі10
А хвіст е34 там видніється, теж твоя?
Не моя.
Дімо, ну ось ти красень!)) Так глибоко це все описав, аж на сльозу пробиває, адже напевно у кожного є таке подвір'я або місце, куди через купу років хочеться приходити і переглядати картинки з минулого ніби на фільмоскопі ... Це здорово Дуже радий, щ...
Дякую, Вадиме!
Ти молодець, що все це пам'ятаєш, розумієш і любиш 👍👍👍
У мене теж був Крос у дитинстві. Там такі величезні плоскі батарейки у фари треба було пхати. Увечері з фарами катати було кайф
Чим старше стаєш, тим більше ностальгія за минулим частіше лізе тобі в душу. У молодості ми всі мріяли швидше подорослішати і встати на ноги, а зараз, зрідка розглядаючи фото з дитинства, згадуєш як добре і безтурботно жилося тоді. І ні ні прослизне ...
Ми багато чого не могли уявити у своєму дитинстві!)
Так, не треба скупитися на фотографії, особливо зараз, коли нічого не варто їх зробити.
А мій двір взагалі вже давно в іншому місті. Як приємно буває там бути мимохідь, хоча в квартирі живуть інші невідомі мені люди.