Поїздка до Канева. Частина 3. Тарасова Гора чи до чого тут Джек Горобець?

Шалом усім полум'яний.
Починаю третю розповідь своєї поїздки до столового граду Канів.
Візитівкою цього міста звичайно ж є Чернеча гора. Яка післяпоховання там великого Кобзаря стала називатися Тарасовою.
Пам'ятник національного масштабу І як тільки річниця Кобзарю, тутже активується вся політична тусовка, виряджатися у вишиванки, ірозповідає як вони люблять творчість великого поета. Всім відомогозавіту.Але це про сумне.
Тут важливо запам'ятати.Це пам'ятник національного масштабу.Кобзарвеликий.І ​​на цей пам'ятник нещодавно було вбухано охуліард грошейз бюджету на ремонт.
Попутно були корупційні скандали, одні звинувачували інших, бо тівідігнали від годівниці інших... Коротше, як завжди... Нам незвикати.
Відразу скажу, що я особисто не прихильник таланту ВеликогоКобзаря, а навіть типу трохи навпаки. >
Тут два брати акрабати… Відразу нахабно мені показали багажникиRogue і X-Trail. Знайди різницю між європейським іАмериканським.
Я там збоку теж примостився, типу теж трохи крутий ... У компаніїродичів. Зате у мене фаркоп є! Посли причалювання, тут же затрадицією на нас напали бабки з букетиками квітів. Купуйте мовляв іпокладіть на могилку Тарасику. При тому так і кажуть Тарасику. Яснаріч Тарасик, він же їх годує.
Я як не шанувальник творчості одразу сказав. Я до Тарасика байдужийі не чіпайте!
Бабка підозріло на мене подивилася, і запитала "навіщо тодіприїхав? ".
Я чесно сказав - "подивитися в якому стані сходи".< br/>
на мені заробити бабкам не вдалося, а дівчатам моїм таки букетикивтюхали. Під злісні погляди бабок, я вирушив на інспекцію. Стансходів самі можете бачити. Не те щоб страшно, але пам'ятникнаціонального масштабу. Тут хуліард закінчився І такі сходи всі.Латанна, місцями плити розійшлися.
Зазвичай відвідувачами прийнято вважати кількість сходів. Моїдівчата тричі поверталися, бо збивалися. Скільки щаблів не скажу, приїдете самі і порахуєте, хай це буде загадка…
339 штук :)

> на поручнях таблички з цитатами Кобзаря та шрифтом длясліпих.За задумом, напевно, коли сліпий по поручнях йде на сходи, він повинен прочитати за одну половину видання поета. . Та їх такане одна. Пам'ятник національного масштабу…

НА Україні
Тут мене в ступор ввела ця табличка… За останніми директивами РНБО, правильно "в" Україні… А тут таке зневажання нормативних актів…
Я особисто стороною обійшов це місце… Щоб мене не звинуватили вчомусь…
Фарби як розумієте з охуліарда на поручні теж не вистачило…<
національний масштаб
Лака правда ці лави давно не бачили і вигляд мають жалюгідний. Алесам задум правильний. Потрібно людям відпочивати. Є навіть фонтан, у фонтані копійки… Можна на пиво назбирати. Ну, все правильно, вспеку тут прохолодно, і посидіти можна, відпочити. Ось тільки фарбине вистачило…
фонтан

Тут же можна і подивитися хто бабло освоював.

таких ґрат багато…<
Сходи довгі… Шлях до прекрасного, лежить через страждання! Ісправді, ну чого не зробити фунікулер! Так я тоді наївно думав… Нучи дорогу канатну… Все одно реконструкцію робили…
Для тих хто все-таки дійшов… Є відразу тут же майданчик длявідпочинку…
і це правильно
Цілком можливо, що після такого підйому захочеться пити акиверблюду двогорбому, за це теж подбали…
> Дивлячись на ці іржаві крани, думалося мені, чи багато сміливихзнайдеться з них пити?
Ми як люди досвідчені воду з собою взяли. …
охуліард грошей, не забуваємо

Вона вся така. А її тут просто прорва… За таку якість плиткицікаво хоч когось — пожурили?

Ракурс.
Тут сталася з розряду неприємна подія. Якийсь малолітній поц зматір'ю, на не зовсім чистій українській мові, нахабно так почавтикати пальцем у Пам'ятник Кобзарю і кричати "мама дивись ДжекГоробець! " але якось він це робив без поваги чи… Мати, стрималасящоб не заржать як кінь… І швидко потягла сина подалі. Я прям стояву ступорі і дивився на пам'ятник… Ні ну щось звичайно є… Требасказати, що за всього пафосу та національного масштабу, народумало. І це вихідний день.Парочки гуляють поволі, матусі з візками, навіть був один афроамериканець. Після допиту, звідки йогобусурманська морда тут узялася. Він натиснув махати руками ітараторити "кенія, Кенія"…
Ну якщо прямий так вже і Кенія, то нехай іде зі світом дитиниАфрики.
І ми відіслали дитину далекого континенту до каси за квитками. Денікого не було і квитки там купують нечасто. Прикро було дивитися, як біля каси стоїть один афроамериканець і намагається долучитисядо поезії Кобзаря. У той час коли аборигени цього робити нехотіли.
На пропозицію пройти в музей, мені мої дівчата грубо відповіли, щовін їм ще в школі набрид... І йти всередину музею вони бажання немають. Така ось іронія…
самотня каса
натовпи …
фото кобзаря у вінку з фотографією, що страшенно вицвіла відсонця…
Добре… Сьогодні вистачить про сумне . Більше фото не влазить.Пізніше про веселу білку і про щось добре. Що було на горі.