Значить поки я там припадав до прохолодної броні БТР-Раз, моїмдівчатам це ідолопоклоніння набридло і вони... Згори, побачиликультову споруду... І почалапали туди... Та й я за ними... І непошкодував...
релігія — опіум для народу К. Маркс Культовим розсадником релігіївиявився Успенський собор святого Георгія, треба сказати, поки я непідійшов ближче, мені воно було не цікаво. Але потім я такиперейнявся всією величністю цієї споруди. Благо тирне і смартфонє.
До собору… І прошу не плутати з церквою! » До собору вели гранітнісходи, які вже розповзалися на частини. Чесно кажучи жадаючірелігійного поклоніння не сильно по цих сходах піднімалися, всебільше заїжджали асфальтом до собору з боку ... Вибачте великодушноклозету ... Так, там збоку прям біля гранітних сходів, щорозвалюються, як клозет типу МЖ, бункер в цей самий горб де собор істоїть.
До речі гранітні сходи, що розвалюються, це візитна картка міста.Місто то на пагорбах стоїть і ясна річ все це опливає і з'їжджає. Ійого посильно латають і ці латки дуже помітно. До речі хто не знає, то собор це головний храм у місті. На відміну від простого храму, всоборі богослужіння може проводити лише духовна особа найвищогоступеня священства — єпископ, архієпископ, митрополит чипатріарх.
Не все так просто, як розумієте.
Відразу як на сходи піднялися, нас радісно зустрів пам'ятник ОлегуКошовому.
недекомунізовано
Для довідки хто не знає. Цей хлопець, один із членів "молодоїГвардії". Підпільник. За радянських часів усі піонери його знали іім'ям його називали піонер загони та дружини. Особистість ця неменш піднесена, ніж Зоя Космодем'янська і Валя Котик… Хоча кому яце розповідаю… Поколінню тирнету? ще пам'ятав. І пам'ятав, що нібивін підпільничав у Краснодоні. Народився в Прилуках, жив у Полтавіта Ржищові, а потім значить до війни поїхав до Краснодона. Де йборовся з німецько-фашистськими… Раніше були загарбники, а теперпартнери по НАТО.
Але як бачите пам'ятник не декомунізовано і варто! Друге, що меневразило це машини! Якщо хочете бачити дива і раритети, ніколи неїздіть на Кубу. Яка славиться своїми раритетними авто черезімбарго.
Треба їхати до Канева до цього собору… Це треба бачити. І це тількимала частина, того що під'їжджає і їде. Що це?
класика
мерсюки
кадет
І вся ця пишнота на маленькому п'ятачку і головне ворушитися ібурчить моторами.
Канів мене до глибини душі вразив.
Але поки я стояв і з'ясовував якимсь боком Олежка Кошової доКанева... Не усвідомивши цього, моє вухо почуло церковний спів… Ітреба сказати так гарно співали! Прям душа розгорнулася ізгорнулася, і захотілося гаркнути на всю міць "боже царя бережи"...Більше церковних ів я не знаю...
І так поплентався я у бік собору.
"сильний державний "
"царюй на славу нам"
"царюй на страх ворогам"
"цар православний"
"боже царя бережи"
Собор цей гідний ще одного відступу в історію…
Цілком гідний!
Значить спорудив його в 1144 році нашої ери вже великий князькиївський Всеволод Ольгович.
Це той який вічно воював із половцями і реулярно від них рідних івихоплював.
І з того часу зародилася в Каневі така традиція, як черговий князьвихопить тріндюлей, бігти в цей собор і тут коло нього будуватибарикади і окопуватися. Займати кругову оборону. Так в 1185новгородський князь Ігор Святославович, в черговий раз відхопившивід половців прибіг сюди займати оборону. Але того разу всеобійшлося.
У 1239 році монголо-татари в рамках свого західноєвропейськогокруїзу заїхали до столового міста Канів. Бухали, бешкетували і засвоєю монголо-татарською звичкою розвалили і спалили все місто доедренной фени. Але залишився стояти і не підкорився їхньомутатаро-монгольському ярма. Після цього паломництва його підшаманилиі заодно зміцнили як фортецю. Там гнізда кулеметні встановили, протипіхотні загородження, кабельний зв'язок... Все якгодиться.
Але на цьому історія не скінчилася.
Знайомтесь — Макарій. Архімандрит Макарій Токаревський
Пам'ятник йому стоїть ліворуч від входу до собору.
У 1678 році відбувся черговий турецько-татарський євро круїз. Зметою ознайомитися з місцевими пам'ятками, секс-туризм і якводиться трішки бешкет і грабіж.
Ну як розумієте круїз не перший, а традиція велить бігти в собор іокопуватися. Тоді Макарій. І так знатно керував, що собор булонеможливо взяти кілька днів.
І на всі прохання мирних турко-татар — "горілка даФай, Яйко, мЛеко…Піф-паФ робити Будем"
Гордий Макарій відповідав їм слов'янською — "я вас не знаю. Ідітьн.Й"
І показував їм всякі непристойні жести і вибачте дупу. А що ж вонихотіли, якщо у захисників проти ворожих стріл і копій слов'янськийДШК з повним комплектом... Так варвари билися як мухи об скло... Ітак засмутилися сильно, що не полінувалися накосити сіна, обкластисобор і підпалити. …
А оскільки протигази прийняли на озброєння лише 1915 року іпідвезти не встигли. Захисникам довелося здатися…
Люто їх мародерили загарбники. І особливо знущалися з комісараМакарія. Та так вони це зло робили, що й заразом і собор розвалилиі так він півтора століття простояв розваленим.
А Макарія церква, тоді ще замість парт апарату були служителікульту, вирішили нагородити посмертно і привласнити позачерговезвання. Але орден за дружбу народів тоді ще теж не встигливикарбувати, а погонів полковника на складі не виявилося бо складзгорів. І те, що було татари з турками, один одному на спинупришивали за взяття Канева. То вирішили-вирішували і привласнилиМакарію велике спасибі. І тут же його й поховали. Заодно прочитавшидушевну промову про те, якою він був молодець. І сліпого зцілив, ірука його була важка, канівського суддю-хабарника відвчив хабарібрати. І гроші свої останні спраглим роздавав ... Але в 1688передумали, оголосили його мощі чудотворними і переховали вПереяслав. І заразом привласнили звання мученика. Тим більше, що насам собор польські уніати тоді лапу намагалися накласти і нефіг їммощі православні чудотворні залишати. Пішли вони н.Й
Взагалі відбудовувати цю багатостраждальну споруду почали лише 1810року. На прохання греко-католиків, а кому ще за православну святинюпереживати?
І відновив його православний олігарх-поміщик Казарін. Мир прахуйого.
І вже 1833 року, православні попи побачили цю відбудовану красу ізабрали собі. Тому що собор православний і як говоривМакарій-мученик — пішли на.Й.
І перейменували на честь Успіння Пресвятої Богородиці. .
Але і це не все. 1861 року. Коли значить великий Кобзар спочив. Тойого одразу поховали у Санкт-Петербурзі. Потім почухали ріпу...Мовляв, ніби Зовіт був... Треба переховати на історичнійбатьківщині. Привезли до Києва… Хотіли там поховати. Почитализаповід… Описана місцевість не підходить… Давайте в Канів… І двадні померлий лежав у цьому соборі. Поки сперечалися, де йогоховати.Одні наполягали... Поховаємо ось тут біля собору... Де мизавжди за давньою традицією в час небезпеки оборону тримали і кудизбігалися. Горе!
Завтра! Панахиду! І на Чернечу гору! Я сказав!
І все одразу зважилося.
У сам собор я не заходив, бо там народу, що молиться багато…Пам'ятаючи мій похід у мінський католицький костел, коли я був щепіонером і рішуче між тих, хто молився, пробирався до того піаніно, що органом зветься... Знаючи гарячу вдачу віруючих вирішив їх нетурбувати. Зате виявив навпроти собору ще один твір мистецтва.
/p>
зверніть увагу на обличчя
Чому художник зробив таке страждальне обличчя в центрі і таківіджерлі ряхи в ангелів?
не голодував
так художник бачить
Знову контрасти. Але і це не все! Тут же метрів 20 від стіни соборує ще один пам'ятник…
він реально тут похований
Так, це той хлопець, який написав Р.В.С., Чук та Гек, Тимур та йогоКоманда…
Справжнє прізвище Голіков. Народився Курської губернії. Учасникгромадянської та другої світової.
Брав участь у придушенні тамбовських повстань у 1921 році. Підкомандуванням Жукова…
Загинув 1941 року на залізничній гілці в Лепляві, Канівськогорайону.
Дитячий письменник. Сильно відомий за часів СРСР.Недекомунізовано.
Тут же біля собору, зовсім поряд
загиблим у другій світовій
все на місці
>
І треба сказати цей комплекс вилизаний, очищений і доглянутий. Іпарк тут дуже затишний. Чого не забрати, того не забрати. Пам'ятьпро загиблих у Каневі шанують.
Плитка вся ціла. Ось будемо на Чернечій горі… Побачите плитку… Атут все на всі 100% пряме…
З такими подвійними почуттями. Сповнений вражень від ідеологічнихконтрастів міста, і промінцем надії на краще вирушили ми на гору доКобзаря.
Але це вже в іншій частині.
"що органом зветься... Знаючи гарячу вдачу віруючих вирішив їх нетурбувати.
Зате виявив навпроти собору ще один твір мистецтва.
Чому митець зробив таке страждальне обличчя в центрі й таківіджрані ряхи в ангелів?
не голодував
так художник бачить
Знову контрасти.
Але і це не все! Тут же метрів 20 від стіни собору є ще одинпам'ятник…
він реально тут похований
Так, це той хлопець, який написав Р.В.С., Чук та Гек, Тимур та йогоКоманда…
Справжнє прізвище Голіков. Народився Курської губернії. Учасникгромадянської та другої світової.
Брав участь у придушенні тамбовських повстань у 1921 році. Підкомандуванням Жукова…
Загинув 1941 року на залізничній гілці в Лепляві, Канівськогорайону.
Дитячий письменник. Сильно відомий за часів СРСР.Недекомунізовано.
Тут же біля собору, зовсім поряд
загиблим у другій світовій
все на місці
>
І треба сказати цей комплекс вилизаний, очищений і доглянутий. Іпарк тут дуже затишний. Чого не забрати, того не забрати. Пам'ятьпро загиблих у Каневі шанують.
Плитка вся ціла. Ось будемо на Чернечій горі… Побачите плитку… Атут все на всі 100% пряме…
З такими подвійними почуттями. Сповнений вражень від ідеологічнихконтрастів міста, і промінцем надії на краще вирушили ми на гору доКобзаря.
Але це вже в іншій частині.
"що органом зветься... Знаючи гарячу вдачу віруючих вирішив їх нетурбувати.
Зате виявив навпроти собору ще один твір мистецтва.
Чому митець зробив таке страждальне обличчя в центрі й таківіджрані ряхи в ангелів?
не голодував
так художник бачить
Знову контрасти.
Але і це не все! Тут же метрів 20 від стіни собору є ще одинпам'ятник…
він реально тут похований
Так, це той хлопець, який написав Р.В.С., Чук та Гек, Тимур та йогоКоманда…
Справжнє прізвище Голіков. Народився Курської губернії. Учасникгромадянської та другої світової.
Брав участь у придушенні тамбовських повстань у 1921 році. Підкомандуванням Жукова…
Загинув 1941 року на залізничній гілці в Лепляві, Канівськогорайону.
Дитячий письменник. Сильно відомий за часів СРСР.Недекомунізовано.
Тут же біля собору, зовсім поряд
загиблим у другій світовій
все на місці
>
І треба сказати цей комплекс вилизаний, очищений і доглянутий. Іпарк тут дуже затишний. Чого не забрати, того не забрати. Пам'ятьпро загиблих у Каневі шанують.
Плитка вся ціла. Ось будемо на Чернечій горі… Побачите плитку… Атут все на всі 100% пряме…
З такими подвійними почуттями. Сповнений вражень від ідеологічнихконтрастів міста, і промінцем надії на краще вирушили ми на гору доКобзаря.
Але це вже в іншій частині.
"зовсім поруч
загиблим у другій світовій
все на місці
І треба сказати цей комплекс вилизаний, очищений і доглянутий. Іпарк тут дуже затишний. Чого не забрати, того не забрати. Пам'ятьпро загиблих у Каневі шанують.
Плитка вся ціла. Ось будемо на Чернечій горі… Побачите плитку… Атут все на всі 100% пряме…
З такими подвійними почуттями. Сповнений вражень від ідеологічнихконтрастів міста, і промінцем надії на краще вирушили ми на гору доКобзаря.
Але це вже в іншій частині.
"зовсім поруч
загиблим у другій світовій
все на місці
І треба сказати цей комплекс вилизаний, очищений і доглянутий. Іпарк тут дуже затишний. Чого не забрати, того не забрати. Пам'ятьпро загиблих у Каневі шанують.
Плитка вся ціла. Ось будемо на Чернечій горі… Побачите плитку… Атут все на всі 100% пряме…
З такими подвійними почуттями. Сповнений вражень від ідеологічнихконтрастів міста, і промінцем надії на краще вирушили ми на гору доКобзаря.
Але це вже в іншій частині.
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.