Про шкоду звички тягнути до останнього

Мабуть, найстрашніший птах з усіх, яких я знаю, це півень" Тількине звичайний, а той, що смажений... Тому що коли він надумаєклюнути (просто клюнути! ), навіть стерв'ятник-падальник, що ширяєнад тобою в розпеченій пустелі в надії насититися твоїм тліннимтілом, здасться милішим голуба світу. Всього:знаю я про небезпекусмаженого півня дуже давно, а все одно чекаю зустрічі з ним доостаннього моменту.. Парадокс! Який цього разу вискочив з червоноїHonda, а вірніше - з її акумулятора. Я знав, що так і буде...Загалом батарея в Civic Type R мене дивувала пару разів і вминулому.За неповні два роки володіння цим автомобілем було два-трихоч і не дуже приємних, але досить кумедних казусу.Сценарій скрізьідентичний.Ти їздиш на авто, все добре, заводиться легко, умовиексплуатації не найжахливіші (морозів не було).Але потім десьзупиняєшся в місті хвилин на 10. Вимкнений двигун . Грає музика (неголосно, на 10-12 пунктів максимум). Можливо, горять габарити чифари. І все – далі йде акробатичний трюк під романтичною назвою «зштовхача». При цьому в найближчому майбутньому таке неповторюється, а в деяких ситуаціях проблем зовсім немає (наприклад, я залишав машину в зимові морози на стоянці днів на 7-10, а воназаводилася з півоберта). Але в цьому жовтні все вийшло інакше.Перші симптоми нагрянули у вересні. За місяць пару разів двигунзаводився з явним небажанням або після дружнього стусану під зад, причому навіть у ситуації, коли це було несподіваним (наприклад, після їзди по трасі протягом 4-5 годин). Пам'ятаючи про смаженогопівня, я вирішив одразу перевірити акумулятор і вирушив на сервіс.Там, вислухавши мої скарги, діагноз поставили швидко і навіть безнайпростіших вимірів – міняти однозначно! А найкращимпідтвердженням правильності виведення стало стояння біля механіківна аварійці – 10 хвилин, і ми знову без толку тиснемо кнопочку«Engine Start»… І тут мене накрило:поїхати і купити акумулятор – цеж така велика справа! Загалом, ви вже зрозуміли:тижнів зо два яваляв дурня. Через роботу було дуже мало), але результат очевидний.Як тільки повітря охолонуло до 4-7 градусів, я згадав, як цепросити прикурити таксистів або допомогти штовхнути сторожа настоянці. Як це? Незручно і почуваєшся безглуздо. Довелося пару днівїздити на нервах - годину-півтори простою після поїздки в 20-30хвилин акумулятор ще витримував, але ніч вбивала його в нуль (яперевіряв навіть зі знятими клемами, щоб переконатися, що ніденемає витоків струму). Зате тепер я спокійний - під капотомвлаштувався 45-ампергодинний 300-амперний Exide EB454.konstantinde Так його рекомендував замість Bosch, якийне вліз у рідні місця (він був трохи більший), що я погодивсяспробувати – начебто мушу жити в півтора-два рази довше. Раптом вінмене врятує від чергового побачення з цим самим півнемсмаженим?