Писк, шерех і скрип

Колись я писав у БЖ, що життя складається в основному з маленькихісторій – для мого Type R це справедливо в повній мірі, але часом, ніби у старому фільмі містера Річі, історії можуть перетинатися, якбуло влітку, коли все починалося весь час з якогось маленького, ледь помітного звуку…
<
Звук перший:писк.На гальмуванні він мені знайомий - два роки томутак про швидку кончину натякали задні колодки.Але звук був ужеспереду.І це навряд чи були колодки, на ТО взимку 2014 року в нихнаміряли відсотків 40 зносу.Не міг же я за рік з невеликим стертибільше, ніж за два минулі? Так і виявилося:померли гальмівні диски.чи їдять курку руками":які гальма взяти? В принципі, мене всевлаштовувало:колодки стік, диски аж EBC Ultimax. Але такий набір явідразу відмовився збирати:якими б потужними і красивими були цідиски з насічками, але платити таку ціну я не готовий. Томуперебирав різне:Brembo, Ferodo, TRW, ATE, Otto Zimmerman і Теде.Мучився довго:ті риплять, ті пилять, ті довго не живуть, ті негальмують… І паралельно йшов вибір і колодок підстати! А потім ярозслабився і поставив собі просте питання:як часто я гальмую впідлогу і ношуся під 150? Рідко майже ніколи. То чого переживаю зашвидке перегрівання дисків, наприклад? Тому вибрав «дешево тасердито»:Ferodo базової серії. З одного боку, коштували розумно, зіншого – не кетай, продукт гідний. І в пару до них колодки FerodoPremier. Так, не DS-серія, але з моєю манерою швидкої, але плавноїїзди (деякі називають її «бабуся-стайл») таке навряд чи потрібне.Та й позаду саме «прем'єри» – два роки нарікань немає. Черезпівтора місяця і більше тисячі кеме вибором задоволений. Звичайно, якщо грати в шашки та на швидкості в сотню і вище, відчуваєтьсямежа – їх може не вистачити. Але якщо їхати продумано, гальмавлаштовують:схоплюють норми, поводяться прогнозовано і лише післяглибокої калюжі можуть незадоволено їсти. Але це я можу пробачити.Звук другий:шурхіт. Його я помітив десь навесні, він ішов з-підкапота, праворуч, коли заводився мотор – а потім слабшав. Я жрозумний, я ж D2 читаю:тут повно історій про PCV-клапан. Алеперевірка з передавленням шланги показала:це не він. Значить, ролики ременя. Я подивився ціни на них (жити можна) і поїхав досвого майстра. А він мені такий і каже:так, це ролики, але давай неміняти їх, а підшипники в них запресуємо. При слові «запресувати»мені тоді згадалися серйозні хлопці з голеними потилицями і вчорних шкіряних куртках, але все виявилося простіше:такий ремонт утакому разі цілком допустимий. Щоправда, потім усе затяглося:тоніколи, то не до того, а потім майстер переїхав до іншого міста.Так би й їздив, але тут же цей писк ... Загалом, вони, звуки, знайшли один одного - і нові хлопці, до яких я приїхав на замінугальм, поставили роликам аналогічний діагноз і таки запресувалимені підшипники. Стало тихіше. Звук третій:скрип. І тут у сюжетінесподіваний поворот:це єдиний в історії звук, якого не було. Яйого вигадав. Можливо, він і був, але я не чув. Можливо, його й неповинно бути, коли вмирають стійки стабілізатора, не знаю. Знаюодне:при заміні дисків та оновленні роликів ременя (їх два, доречі, було:натяжний та паразитний) вирок винесли тяжкам стаба. Що впринципі очікувано – офіціали ще торік казали, що їхній кінецьблизький. Але довгої історії не буде, все просто:одразу кількалюдей пропонували брати стійки від CTR, що я зробив. І знаєте, щоскажу з їхнього приводу? Нічого. Бо машина як їхала, так і їде.Можливо, я байдужий, але поведінка Civic Type R від цієї заміни доладу не змінилася (що і добре загалом). А мініатюрне покращенняготовий списати на ефект плацебо. Тож тепер зі звуків я слухаю лишерев мотора:рррррррррррррррр!