Чипівка

Ще до покупки цього апарата я знав, що його чіпуватиму. З хюндай умене була така ж історія, але тоді справа не дійшла до даунпайпа.Загалом, ще до того як я став власником евога я вже шукав де зможучипнути його.Знайшов пару компаній у рідному місті, які цимзаймаються.Але вони мені не вселяли довіри.Компанії цим незаймалися професійно, це не основна їхня діяльність була.Тоді ярозширив область пошуку і знайшов хлопців з lr-chip Вонигарантовано давали збільшення +40 к.С. (після чіпівки пропонувалипоїхати на стенд).Плюсом були хороші відгуки про них надрайві.Мінус лише в тому, що їхати потрібно було до Києва, але яквиявилося пізніше, це стало навіть плюсом… Чудова дорога, приємнамузика, багато кави/хот-догів… Загалом, одні позитивні емоції.самій чіпівці і відчуттям.Дорогою додому виїжджаю з черговоїзаправки і бачу, в лівому ряду їде білий евог з чорнимдахом.Думаю: "ану наздожену, гляну, може з Дніпра". Вдавлюю педальгазу, він починає йти (мабуть, вирішив поганятися). Я педаль упідлогу, дивлюся, наздоганяю його. І тут помічаю, що попутні менімашини миготять у вікні, як зустрічні. Перевів погляд на спідометр, а там 200. І стрілка впевнено продовжує перевалювати за обрій. Івсе це настільки швидко сталося секунд за 15. Я звик, що мій ренджрозганяється набагато довше. До чипування це було б максимум 160км/год. Загалом, наздоганяти білого не став. Може там за кермомякийсь штучний інтелект, а може взагалі інтелекту немає. Взагалі, вважаю безглуздим ганяти за містом. Навіть мавпа може тиснутимедаль і тримати кермо рівно. Забігаючи вперед. Наступний етап –даунпайп. Вже заїжджав до хлопців та визначили обсяг роботи.
У гостях у Rud Exhaust