Далекий 2013 рік — тепер здається, що це було сто років тому. Чергова поїздка на рибалку (обов'язково на «пузотерці») — і все повертається на кола своя. То в друга пом'яли пороги, то у кума відірвали глушник, то пробили піддон картера… ну і т.п. Зрештою, після чергової риболовлі, після заміни двигуна в "пузотерці" кума на донорський, вирішив купити джип.
Та не якийсь, а такий, щоб і проїхав скрізь :) та й щоб подряпати було не шкода. Сказано-зроблено. Знайдено підходящий варіант, домовились, поїхали. Оглянули, прокотилися. Продавець зробив дрібний ремонт (заміна реле-регулятора та перемикача покажчиків поворотів), сіли та поїхали додому (всього-то 560 км)... і через 25 км поламалися (клин КПП на 2-й). Продавець виявився порядний, взявся полагодити (це зараз я такий розумний, і сам можу вибити передачу, що заклинила...).
Поїхали, забрали, і поїхали... Але після виїзду на трасу (через кілометрів 50) ой... — більше 60-ти рівною трасою ніяк, а в гірку так ледве на 40 повзли. Що дуже дивно, тому що при огляді та пробному заїзді набирали 80-90 без проблем. Майже 2/3 шляху їхали дуже неспішно (попутно поміняли свічки та ВВ-проводи), поки на черговому підйомі не пішли на обгін (при 40 км/год!) завантаженої фури, яка піднімалася ще повільніше.
Увімкнули вказівник повороту — і ось тут пішло щастя: машина не просто поїхала, він рвонула як ракета в гору. Аналітичний розум підказав, що щось не те з електрикою, і після включення ближнього світла все стало на свої місця. У результаті доїхали додому на крейсерській швидкості в 100 км/год і успішно закотили в гараж. (А що було з електрикою — пізніше опишу до БП).
Ось напевно і вся коротка історія становлення УАЗоводом. Трохи покатався, і… вирішив його повністю перебрати.



















