Так склалося, що працюю я на розбиранні. Це не означає, що я засалений циган, оточений брудними собаками та іржавими кузовами, ні – у нас багато напрямків роботи, у тому числі і інженерний, і автосервіс. Моя маленька історія розповість вам про один з них.
Мені завжди подобалися Toyota Starlet – надійні, економічні та прості мініавтомобілі. Мене особливо зацікавив один екземпляр. Його привезли до нас у 2005-му, побитим спереду та ззаду, на запчастини. Служби розбіглася, але щось мене в ньому «зачепило», щось, чого я досі пояснити навіть собі не можу. Це був турбодизель, що означало потенційну надбавку в +20 к.с. і, що важливіше, вагон крутного моменту. Але цього було, звичайно, мало, тому що мені хотілося автоматичну КПП і ліве кермо. Так-так, спочатку Старлет (його так звати) був не тільки битий, а й праворульний.
Будь-який, хто став би оцінювати такий проект, сказав би відразу – воно того не варте. І був би загалом правий. Просто тоді я про це так не думав. Особливо з огляду на те, що майже всі потрібні запчастини у мене були, як були й прямі руки у наших хлопців з автосервісу. Ми не раз раніше робили досить складні свапи двигунів, тож з досвідом теж проблем не було. Проте, без кількох питань проектів не буває.
Перш за все, під капот був встановлений згаданий півторалітровий турбодизель, який ми зняли з Corolla II, і його ж «рідна» АКПП. Салон був, як говорилося, «праворульний», з оформленням a-la «дідусин піджак». Поміняти його вдалося лише частково - багато речей на кшталт дверних карт залишилися колишніми. На додачу до лівого тепер керма, салон став суворішим, а на панелі приладів угнездились датчики тиску наддуву та масла Greddy. Згодом на панель приладів додалася кнопка запуску двигуна, а також пара твіттерів від аудіосистеми. В принципі, мені особливих вишукувань не треба.
Кузов теж зазнав ряду змін - на місце старої розбитої фізіономії встала красива «безклюва» версія, як у заряджених GT Turbo. Замість фальшрадіаторної решітки нашими фахівцями по пластику був виготовлений цілісний дефлектор, оскільки необхідності додаткової площі обдування радіатора не було. Зате необхідність була в додатковому відведенні гарячого повітря з моторного відсіку, для чого в капоті було зроблено заґратований отвір.
На закінчення цього етапу ми виготовили та встановили комплект розпірок, які кардинально покращили стабільність та керованість машини, та встановили підсилювачі кузова під передні крила.
Проїздивши без особливих проблем майже десять років з того часу, минулого року Старлет почав «здавати» — смикав автомат, турбіна літрами жбурляла олію і перестала нормально «дути». Та й двигун, за відчуттями, потребував хорошого огляду. Огляд двигуна показав, що природно і можна виправити, вироблення в головці блоку. З автомата випала маленька гора стружки, що теж лікується. А ось турбіна виявилася безнадійною - всі втулки були повністю зношені, вал кривий, а крильчатка бачила дні краще. До того ж до цієї турбіни не випускаються ремонтні картриджі. Тому було вирішено поставити більшу турбіну від дволітрового двигуна 1CD-FTV. Поки що можливості перевірити її в роботі не було, але скоро буде.
Між справами я оглянув кузов і дійшов висновку, що його стан мені не подобається. По-перше, чорні бампера не дуже добре виглядали з білим кузовом, який, по-друге, був місцями рідного тойотівського кольору Ivory White (слонова кістка), а місцями «жигулівського білого». Та й саме лакофарбове покриття з часом покрилося нездоровою патиною. Тому нам довелося перекотити його цілих 20 метрів до фарбувального боксу, де він був повністю перефарбований у 202-у автоемаль, яка, як запевняє на етикетці, вважається «білою». Білими стали і обидва бампери, і розпірки, і взагалі все, що можна було пофарбувати. На додачу до нового іміджу я підібрав і нові колісні диски, які теж стали білими.
Так що незабаром мій білий Старлет заведеться і поїде як новенький. У планах невеликий бензиновий турбомоторчик на кшталт 4E-FTE, оновлення салону та інше. А я тим часом їжджу іншими машинами і згадую його. Багато хто, гадаю, запитає — «навіщо? Це ж не рідкісна чи колекційна машина, щоб вбухувати до неї таку роботу та гроші?». Відповідаю: ця машина моя. А це, у свою чергу, привід не ставити такі питання. Мені здається, що я тут в іншому таборі, ніж багато інших автолюбителів. Я люблю машини, а ще люблю комфорт і все, що мені належить. Мені не хочеться відбивати п'яту точку на заниженій підвісці та видавати пубертатні звуки із вихлопної труби. Я люблю їздити спокійно і з почуттям насолоди життям.
Машини – це теж живі істоти, які мають свій характер, настрій, уподобання. А ось згадав. Відчуття від того моменту, коли я побачив перший раз свій Старлет, схожі на відчуття при відвідуванні розплідника для бездомних тварин. Я дав йому притулок, дав йому нове цікаве життя і свою турботу. На мою думку, це саме те, що я хотів сказати. Чекайте на оновлення.











