Навіть не знаю як почати…
Почалося все ще на початку двохтисячних років, коли батько могодруга, за сумісництвом сусіда, купив два кузови Nissan Skyline C211На той момент мені було років 5-6, я мало що розумів у машинах, алевиразно пам'ятаю що з часом проходячи повз їх гаражу все чіткішевиявлялася Легенда японського автомобілебудування початку 80-хроків. Отримавши права, почав їздити на цій машині, у мене так самобула можливість гідно оцінити його не тільки зовні, але й керуючиним.Не буде пафосних промов про те, що "вперше сівбу за кермоскайлайну я зрозумів, що у мене обов'язково повинна бути японка".Просто мені естетично сподобався цей автомобіль. Я розумів скількисил, часу і грошей було вкладено в нього і ясно усвідомлював, щонайближчими роками …надцять мені такого не світить.
Через рік після отримання в\у стало питання про купівлю власноїмашини, тому що просити авто батька і діда набридло, таке почуттящо після кожної поїздки виявлявся щось їм повинен. Повільно тавпевнено накопичувалася сума, необхідна для купівлі жигулів 80-хроків. Але Олег все частіше почав підбивати мене на покупку старогояпонця, аніж жигулі. Скептично ставлячись до його пропозиції яліниво переглядав оголошення про продаж Ніссанов і Тойот 80-хроків, ціни на які стартували від 1500 $. Таких грошей у мене, звісно, не було. Бажання постійно змінювалися, то забивав і зновусідав за пошук жигулів, то мене переконували і знову продовжувавнакопичувати на японця, адже "стара іномарка краща за стару жигу".Ці гойдалки поступово набридали, розумів, що потрібно визначитися істояти на своєму до останнього. Саме тоді один мій товариш скинувмені посилання на драйв Toyota Королли АЕ70. Точніше кажучи, драйвїї я читав ще півтора місяця тому, а зараз мені прилетіло посиланнязі словами що її власник віддає її за чисто-символічну суму.Розкинувши мізками на наступний день були придбані квитки доКіровограда, і не спавши з нічної зміни я висунувся на зустрічмоєму майбутньому… Побачивши її вперше в гаражі я не був враженийтак, як після прочитання драйву. Дрібні косячки на кузові, напіврозібраний салон, АКПП, що лежить поряд, у незбираному стані, величезна купа деталей, розкладена по всьому гаражі. З сумнівамиходив навколо неї точно не знаю скільки часу, але почав помічати, що з кожним колом навколо неї вона чимось мене вабить. Почалипропадати страхи перед збиранням, перестало бентежити те, що я малопідкований у ремонті таких машин. Наш спільний друг з власникомсказав, що буде не проти допомогти мені з її відновленням. Хоча "відновлення" голосно сказано. По-суті, її потрібно дозбирати, розібратися з будь-яким дріб'язком і машина готова. За рікволодіння нею колишній господар усунув всю гниль і іржу по кузову, пофарбував її, почав збирати, тобто основний час/фінансово-витратнуроботу він виконав. На мені ж висить завдання розібратися зневеликою проблемою в АКПП, доробити гальма, систему охолодження, із найнеобхідніших доробок — це робота над підвіскою, але саме її мипочали першою. Машина високовата як для тру jdm відерця.Порахувавши, зрозумів, що фінансів на це піде стільки, щоприплюсувати вартість машини та гроші над її доробками — все одноне вийде суми на покупку придатної жиги. Поки нічого не буду, воничасом змінюються, але точно знаю, що це буде гарне жоповозка накожен день.
