Отже, досить рідкісний середньомоторний спорткар зі скромним двигуном об'ємом 0.7, турбіною і вагою менше 800 кг. Задній привід. Перший концепт був представлений в 1999 році. Швидкий з гарною керованістю. Низький по кузову і кліренсу, здається, що повзе по підлозі, але перешкоди і нерівності долає непогано, враховуючи коротку базу менше 3.5 м. При швидкості в 100 км/год вже мчить 200. Жорсткий - табуретка ще та.
Звертають увагу всі, кому не ліньки, тикають пальцем і фоткають. Особливо захоплення це у дітей, які можуть бігти слідом за машиною у дворах. На перехрестях народ не рідко запитує, що за машина, а коли проїжджаєш у людних місцях, то зовсім здивувань немає межі. У порівнянні з цим родстером, народ не звертає увагу на нові та дорогі авто. Реакції бувають різні: від "про що за диво гіперкар" до "що це за іграшка та недомашина, як у неї взагалі влізти?". Друге, звичайно, зустрічаю рідко.
Влазити не важко, питання звички. В машині сидиш швидше напівлежачи, відчинивши двері і простягнувши руку — одразу можна намацати підлогу. Тачка до пояса, тому дах можна використовувати як стіл. Багажник є як спереду, так і ззаду, поміщається все, якщо ви, звичайно, не перевозите меблі та пральну машину.
Машина купувалася як давня мрія для повсякденної їзди. Емоціям немає межі, це ще той карт і водночас кабріолет. Дах жорсткий, знімний, складається з двох половинок. Є ще комплектації з м'якими дахами. Всі родстери випускалися з мотором 0.7, лише в основному відрізнялися потужністю від найскромніших 61 л.с. до 112 л.с. Брабус колекційних версій. Винятком лише став родстер з тиражем у 10 штук з двома моторами та загальним об'ємом 1.4 з бітурбо та потужністю порядку 250 л.с. Одну з десяти цих авто Річард Хаммонд тестував в одній із серій Топ Гір у далекому 2003 році.
Комплектація у конкретного родстера спочатку можна віднести до середньої позначки. Є кондиціонер, шкіряні сидіння з підігрівом, датчик світла та дощу. Мабуть, все. Решту вже докуповували.





































